Розділ 1

Роуз стояла на краю лісу, її погляд фіксував бездиханне тіло, що було розкидано серед гілок. Під ногами хрустіла суха трава, навколо неї ширився запах вогкості та розкладу. Стільки комах уже снують навколо трупа — дрібні мухи, що підіймаються в повітря, коли вона трохи наближається. Вона знала, що це важливий показник — мухи зазвичай починають з’являтися через кілька годин після смерті, але деякі види можуть з’явитися і через день, а ось личинки відклалися вже у кількості, що говорила про три доби. "Так, вже три доби", — подумала вона, оцінюючи стадію розкладу.

Завмерши на місці, Роуз уважно оглядала навколишню місцевість. Ліс був досить тихим, лише шелест листя та слабкий подих вітру порушували тишу. Вона знала, що такі деталі важливі для розслідування. Ось гілки ламаються під вагою чужих ніг — можливо, це вказує на напрямок, куди тіло могло бути перенесене після смерті. "Цікаво", — міркувала Роуз, — "ці сліди ще треба буде перевірити".

Її погляд повернувся до тіла. Вона не могла не звернути увагу на вирізьблене на грудях слово "НАСИЛЬНИК". Це був другий випадок за останній час. Роуз відчула, як у неї морозить шкіру, хоча не було особливо холодно. Їй це здалося значним — це означало, що вбивця не просто вбивав, а й хотів передати послання. І тепер це вже не просто злочин — це була серія.

Відразу ж, коли вона озирнулася, Роуз помітила, що позаду стояли кілька поліціянтів, охороняючи територію. Вона ледь помітно кивнула, коли до них підійшов старший детектив. Чоловік з його важким кроком виглядав дуже впевнено, і відразу ж звернувся до них:

— Ми знайшли машину стоматолога, місце вбивства, і ще одне тіло.

Роуз здивовано підняла брови. Вона не знала, що до цього випадку був пов'язаний ще й автомобіль. Не встигла вона відреагувати, як детектив спокійно відповів:

— Так, ще одне тіло. І це брат стоматолога, містер Фітц. Але ось на його грудях вирізьблено "НАСИЛЬНИК". — Він повільно подивився на Роуз. — Брати.

Роуз підняла погляд на місце, де лежало тіло, і подумала про значення цих слів. Три вбивства, три різні слова. "Це вже третє тіло", — сказала вона голосно, — "перше — ЗРАДНИК, друге та третє — НАСИЛЬНИК, і ще й брати".

Вона затримала подих, уважно оглядаючи трупа, і потім додала:

— Це тіло вже три дні лежить тут. Личинки вже встигли з’явитися — значить, це підтверджує, що він помер не пізніше, ніж три дні тому. Розклад почався, але ще не досягнув критичної точки. Важливий момент: температура тут дозволяє процесам розкладу відбуватись більш повільно, але все одно ми можемо побачити характерні ознаки того, що смерть сталася не раніше, ніж три доби тому.

Вона зробила ще кілька кроків навколо тіла, задумливо спостерігаючи за комахами, які снують на поверхні шкіри. Поліція стояла осторонь, не втручаючись, поки вона завершувала огляд. Картнер чекав, поки вона завершить свої спостереження.

— Пішли до машини, — сказала Роуз, відвертаючись від трупа і рухаючись до авто.

Шини були пробиті, і це ще один знак того, що це не випадковість. Роуз на мить зупинилася, дивлячись на пошкодження коліс.

— Щось тут не так, — промовила вона, поки вони наближалися до машини. — Це не просто випадковий злочин, все більше здається, що тут є щось більше, ніж ми можемо побачити на перший погляд.

Містер Картнер погодився і додав:

— Це лише початок, Роуз.

Підійшовши до машини, Роуз помітила чоловіка, схиленого на руль. На перший погляд він здавався спокійним, ніби заснув, але кров, що згустками виступила на його сорочці, свідчила про зовсім інше. Вона зробила крок ближче, придивляючись до деталей. У руках чоловіка щось було затиснуте. Нахилившись і одягнувши рукавиці, Роуз обережно витягла згорток. Це виявилися фотографії.

Розгорнувши перший знімок, Роуз побачила чоловіка, якого пізнала як містера Фітца, разом із жінкою. Жінка була вродливою, з довгим світлим волоссям і яскравою усмішкою. Її погляд мав щось тепле, але водночас здавалося, що ця картина приховує трагедію.

— Містер Картнер, у нього була дружина чи діти? — запитала Роуз, не відводячи очей від фото і крадькома дивлячись на тіло.

Містер Картнер підійшов ближче, кидаючи оком на фото, але не торкаючись його.

— Так, була. І є. Дружина, двоє дітей… колись троє. — Його голос став трохи тихішим.

Роуз зупинилася, повертаючись до нього:

— Колись? Чому колись? — Її тон залишався нейтральним, але цікавим, тоді як вона продовжувала оглядати тіло.

Картнер трохи відвів погляд убік, ніби збирався з думками.

— Їхня перша донька. Вона йшла з клубу додому… Її збила машина. Це сталося кілька років тому. З того часу в сім’ї було не все гаразд.

Роуз кивнула, ніби приймаючи до уваги цей факт, але її увага була повністю прикута до чоловіка на сидінні.

— У нього розрив тканин на грудях. Схоже на колоті рани, що спричинили серйозну крововтрату, — промовив містер Картнер, нахилившись до тіла. — Але це не схоже на боротьбу. Напад був швидким і точним. Можливо, він навіть не встиг зрозуміти, що сталося.

Роуз присіла поруч із тілом і простягнула йому фото.

— Містере Картнере, я хочу вам дещо показати, — сказала вона, передаючи знімок.

Він прийняв його, розглядаючи уважно. На обличчі з’явилася нерозуміюча гримаса.

— Я не знаю, хто це, — промовив він, дивлячись на жінку на фото. — Потрібно звернутися до поліції, щоб вони перевірили це.

Роуз кивнула.

— Якщо ця жінка має зв’язок із братами, вона може бути ключем до розгадки.

Містер Картнер сховав фото в папку для доказів, яку тримав поруч.

— Ти молодець, Роуз. Це важливий слід. Але є щось ще, що турбує мене.

Роуз уважно подивилася на нього, чекаючи, коли він продовжить.

— На обох тілах вирізьблено "НАСИЛЬНИК". А на першому трупі був "ЗРАДНИК". Якщо ця жінка якось пов’язана з ними, вона може бути мотивом або причиною цих убивств. Питання в тому, чому.

Роуз стиснула губи, обдумуючи. Її мозок працював напружено, намагаючись знайти зв’язок між жертвами, жінкою на фото та цим зловісним посланням.