Глава 1.5

‎Ми сиділи вдома у моєї сестри. Я розповіла їй все, що дізналася від Радима. 
 

‎- не ходи туди сама.. цікаво. Треба перевірити, а раптом він там сліди замітати збирається.
 

‎- ти ж казала - віриш у його невинність. 
 

‎Сказав Міша трохи з насмішкою.
 

‎- блін ну довіряй , але провіряй.
 

‎Маша сиділа зовсім зелена, вона сильніше притиснулась до хлопця і тихо промовила:
 

‎- не по собі мені якось.. давайте відкинемо ідею йти туди втрьох? що ми там знайдемо, ми ж все обшукали з командою. Та і атмосфера там так собі.
 

‎

‎- Маш, ну що ти як маленька, ми поліцейські, це наша робота, захищати людей, розслідувати злочини та карати винних. Невже слова незнайомця можуть вбити твою мрію?
 

‎Я намагалася заспокоїти сестру, і мені наче вдалося, а може вона просто здалася під моїм натиском.
 

‎-добре, голубчики. Мені час додому. Завтра мій єдиний вихідний за останній місяць, треба вибити з нього максимум.
 

‎Я сіла в машину, коли двері їхнього дому зачинилися, машина з глухим звуком загула. Я відчинила вікно, повітря пахло свіжістю.
 

‎- здається буде дощик.
 

‎Я тихо ввімкнула музику. Мене зустріла майже пуста траса.

‎Прохолода повністю викинула думки про сон з моєї голови, чому я була дуже вдячна. Хотілося ще трохи копнути про цю історію з газети, можливо дізнаюся щось ще.

‎Раптом телефон загудів. Незнайомий номер висвітився на екрані. Я потягнулася за телефоном, але він як на зло впав під сидіння.
 

‎Я оглянулася, машин немає, не заглушаючи машину я потягнулася до низу. 
 

‎- є
 

‎Операція підійняти телефон пройшла успішно, без аварії. Я підійняла слухавку і повернула погляд на дорогу.
 

‎- ааа... якого!
 

‎Різко вдаривши по гальмам, я вилетіла з машини, але вже нікого не було.
 

‎З телефону досі йшов голос.
 

‎- ало? Каміло, все добре?
 

‎Я піднесла телефон до вуха.
 

‎-хто це?
 

‎-Радим. Нам треба поговорити.
 

‎Радим? цікаво.
 

‎-ало? Каміло, та що сталося?
 

‎- все добре.. - трохи почекавши я продовжила. - я скину адресу, приїжджай.
 

‎Мене накрило хвилею почуттів, починаючи на здивуванні закінчуючи тривожністю.
 

‎Чого мені від нього очікувати? чесної розмови чи спроби мене грохнути?
 

‎Ну вже нічого не подієш.
 

‎Я відправила йому адресу і сама трохи збільшила швидкість в рамках дозволеного звісно.
 

‎Думки не покидала майбутня розмова до тих пір поки в домофоні не пролунав дзвінок.

‎
‎- привіт, впустиш?