3

За тиждень до того, як перша бруківка полетіла у вікно королівської карети, Астер пахнув далеко не спекою. Мовчанням. Король Едгар мав порожній погляд людини, яка занадто довго дивилася на сонце. Він вірив, що народний гнів — це негода, яку можна перечекати. Він вірив словам Варіуса, що товсті стіни палацу втримають непокірних рабів.

— Вони не бунтуватимуть, — сказав він одного разу серу Максиміліану. — Сама Андромаха, богиня смерті, дала нам право на цю землю. Вони бояться нашої проклятої крові.

Того вечора голод переміг навіть страх перед богами.

Бунт почався не з гасел чи криків, а з порожньої миски. Жінка впала мертва біля прилавка з гнилою цибулею. Коли вартовий штовхнув її тіло чоботом, натовп не розійшовся. А коли його напарник спробував розігнати зівак — натовп вибухнув. 

За годину ринок палав, за дві — тисячі людей рухалися до палацу, і звук їхніх кроків перетворився на рівний важкий гул, від якого вібрувало залізо в брамах.

Фортеця перетворилась на ешафот.. Гвардія розсипалася під натиском тіл, які більше не боялися батогів. На вузьких сходах шовк змішувався з брудним мішковинням у спільних калюжах крові.

Ніч розправи була позбавлена будь-якої величі. Гвардійці-зрадники відчинили чорний хід. Позолочені коридори наповнилися хрипами та свистом дихання сотень розлючених людей.

Короля Едгара знайшли в кабінеті. Сер Максиміліан кинувся напереріз, намагаючись захистити, врятувати. Але що може юний лицар проти тисячі тих, кому більше нічого втрачати? Сер Макс помирав із проколотими легенями та ім'ям леді Аманди на вустах. Наступний удар припав у горло королю Едгару. Він так і не усвідомив — за що. Помер, хапаючи ротом повітря, яке раптом стало занадто густим від запаху гару.

Леді Аманда із жахом дивилася на двері, через які мала вивести кронпринца буквально через півгодини. Коли розлючені люди увірвалися в покої принца Лео, вони пообіцяли життя в обмін на його зречення. Та щойно він взяв перо — ніж увійшов йому під підборіддя. Коротко і буденно. 

І це був тільки початок. Голод натовпу був надто сильним. Тож леді Дует не вдалося померти цієї ночi. На жаль.

Молодших принців, яким не виповнилося і року, також не пошкодували. Їх не вбивали зброєю. Велетень-коваль просто витяг їх із колисок і кинув на підлогу. Він перший у своїй непереборній люті наступив старшому, Кастору, на голову. Натовп просто розтоптав їх, змішавши дитячі кістки з пір'ям розірваних перин.

Королева Марта зустріла смерть у родинній каплиці. Вона стояла перед статуєю Андромахи, стискаючи ніж для паперу. Вона благала богиню про смерть, бо знала, що робить натовп із жінками.

— Сьогодні ви вбиваєте не нас, — прошепотіла вона. — Ви розбиваєте посудину. І те, що з неї виллється, ви випити не зможете.

Один із гвардійців одним ударом меча відрубав королеві голову.

Принцесу Еліс мала б спіткати та же участь.. Якби не Марта. Стара нянька сховала її під ліжком. Еліс чула, як кричали її брати. Вона бачила, що ці нелюди зробили з найближчою для неї людиною. Чужа кров текла коридорами. Дівчинка дивилася, як червона цівка повільно заповнює підлогу спальні, перетворюючись на чорну масну пляму. Та розпливалася прямо під буйством наруги над жінкою, що стала для принцеси турботливою матір’ю.

Зі сходом сонця Астер накрила тиша. Хвороблива, важка, немов у місті викачали все повітря. Стіни вкрилися павутиною тріщин за одну годину. Птахи більше не співали. Народ, сам того не знаючи, вбивши носіїв крові, випадково вимкнув силу, що тримала цей світ.

Міністри Варіус і Кастелан зрозуміли це першими: їм не потрібна свобода в руїнах. Їм потрібен хтось, хто знову закриє цю браму.

Вони знайшли Еліс через три дні. Нянька Марта, закривавлена і в розірваній сукні, ховала принцесу в шафі. Дитина сиділа в кутку, тримаючи порцелянову ляльку. Голова ляльки була відбита, але Еліс продовжувала обережно пригладжувати її мереживну сукню механічними рухами.

— Ми прийшли врятувати вас, Ваша високосте, — сказав Варіус, але не наважився підійти ближче.

Еліс повільно підняла голову. В її погляді не було сліз — тільки холод.

— Я знаю, хто ви. Я бачила вас із Його Величністю. Ви живі. Значить, це ви дозволили їм увійти.