РОЗДІЛ 19 — Правда про батька Гордія

Частина 1. Несподіване зізнання Олени

Після останньої атаки на будинок Гордій і Поліна залишилися у невеликій кімнаті на другому поверсі будинку Соболь. Втома, стрес і напруга виснажували їх обох, але Поліна, як завжди, була поруч, підтримуючи Гордія.

— Гордію… — раптом промовила Олена, яка з’явилася у кімнаті без попередження, її голос тремтів. — Тобі потрібно знати правду про твого батька.

Гордій підняв очі, здивований і насторожений:

— Що ти маєш на увазі?

Олена глибоко зітхнула, сльози виступили на її очах:

— Георгія вбили… за наказом Михайла. Твій батько… — вона замовкла на мить, збираючи сили — — твій справжній батько… Михайло.

Гордій на мить завмер. Його серце пропустило кілька ударів. Світ навколо ніби похитнувся.

Частина 2. Шок і розпад внутрішнього світу

Слова Олени вдарили по Гордію, як удар блискавки. Він не міг повірити.

— Михайло… мій батько? — його голос звучав хрипло і порожньо. — Це неможливо…

Поліна обережно взяла його за руку, відчуваючи, як його тіло напружується.

— Гордію, я поруч… — тихо сказала вона. — Я з тобою.

Але він відштовхнув її руку, наче боячись, що ця дотик — теж брехня.

— Я все життя довіряв йому… — прошепотів Гордій, — і він убив мого батька. Мого справжнього батька!

Його обличчя перекосило від ненависті, болю і самоприниження. Він не міг зрозуміти, що відчувати — злість на Михайла, на себе за довіру, на світ, який обдурив його.

Частина 3. Вибух емоцій

Гордій вибіг із кімнати, не зважаючи на втому і поранення. Поліна кинулася за ним, але він не хотів нікого бачити.

— Ти повинна зрозуміти… — кричав Гордій, — я ненавиджу його… і себе одночасно!

Поліна намагалася заспокоїти його, але Гордій був у повній емоційній катастрофі:

• він згадував всі події з Михайлом;
• всі накази, які здавалися правильними;
• кожен раз, коли він захищав родину, не підозрюючи правду.

— Я довіряв йому… — шепотів він, — і тепер зрозумів, що це була пастка…

Частина 4. Поліна стає опорою

Поліна розуміла, що Гордій потребує підтримки, навіть коли він відштовхує її. Вона залишилася поруч, спостерігаючи, як його емоції вириваються назовні:

• він кричав, бив кулаками по стінах;
• його руки тремтіли від ненависті та болю;
• серце шалено билося, немов намагаючись прорватися з грудей.

— Гордію… — лагідно сказала Поліна, — я тут. Не дозволяй цьому зруйнувати тебе. Ми разом.

Його погляд зустрів її очі. І хоча серце ще горіло від гніву і болю, він відчув нитку безпеки і підтримки, яку давала їй Поліна.

Частина 5. Конфронтація з Михайлом

Гордій не міг залишити це так. Він вирішив зустрітися з Михайлом і вимагати пояснень. Поліна, попри страх, погодилася бути поруч, розуміючи, що зараз йому потрібна підтримка.

• Михайло зустрів їх холодним поглядом.
• Гордій вибухнув:

— Ти убив мого батька! Ти — мій батько! Як ти міг?!

• Михайло спокійно відповів, не приховуючи зневаги:

— Це бізнес… життя сім’ї і влада. Я роблю те, що потрібно.

Гордій відчув, як ненависть і біль зливаються у вибух, але Поліна схопила його за руку, нагадуючи про контроль і любов.

Частина 6. Психологічне падіння і самоприниження

Після зустрічі Гордій повернувся до Поліни і залишився наодинці у кімнаті. Він зруйнований внутрішньо:

• ненавидів Михайла;
• ненавидів себе за те, що довіряв;
• сумував за Георгієм, якого більше не було.

Поліна обережно сіла поруч, взяла його за руку, і він, нарешті, дозволив собі плакати.

— Я все зруйнував… — прошепотів він.
— Ні, — відповіла Поліна, — ти вижив, ти сильний. І ми разом.

Вони сиділи так довго, поки ніч не розтанула у перших променях ранку.

Частина 7. Зародження плану дій

Після кількох днів емоційної відлиги Гордій і Поліна почали складати план:

• як протистояти Михайлу у майбутньому;
• як зміцнити оборону будинку Соболь;
• як відновити довіру до себе і до близьких.

— Ми маємо бути розумнішими, сильнішими і… разом, — сказав Гордій.
— Так, і більше ніколи не дозволимо Михайлу грати з нами, — додала Поліна.

Їхня любов і довіра стали основою для наступних перемог і виживання, закладаючи фундамент для майбутніх подій книги.