РОЗДІЛ 14 — Перша справжня близькість

Частина 1. Ранок і передчуття

Ранок у клініці розпочався з тиші, яка видавалася перед бурею. Поліна прокинулася рано, ще до того, як сонце повністю висвітлило місто. Вона сіла на край ліжка, зібрала волосся в акуратний пучок, і її думки були наповнені одночасно страхом і рішучістю. Кожен її крок в цьому світі, який здавався зручним лише зовні, відчувався як балансування на краю прірви.

Її пальці нервово терли краї медичної сумки. Сьогодні був день, коли все могло змінитися. Вона мала перший шанс не просто виконувати накази, а діяти як незалежна, хоч і обмежена, особистість.

Гордій уже сидів у позашляховику. Його обличчя було суворе, холодне, але під ним легко читалася внутрішня тривога. Він знав, що небезпека близько, і що цей день може стати переломним.

— Сьогодні ти працюєш під моєю охороною, — його голос був низьким, спокійним, але сповненим напруженості. — Тобі дозволено спілкуватися лише з Катериною та членами сім’ї Соболь. Будь обережна.

Поліна кивнула. Вона відчувала, як її серце починає битися частіше. Вона знала, що за цими словами ховається серйозна загроза, і що її життя залежить від того, як вона поводитиметься.

Частина 2. Перша зустріч із загрозою

По дорозі до клініки Поліна намагалася зосередитися на своїх думках, контролювати страх. Вона помічала людей на вулиці, кожен рух, кожен звук здавався потенційною загрозою.

— Я не можу показати страх, — думала вона. — Не можна зараз.

Тим часом Гордій мовчки спостерігав за дорогою, уважно перевіряючи перехрестя і проїжджу частину. Він знав, що до клініки могли підійти люди з погрозами, і будь-яка помилка могла коштувати їй життя.

Як тільки вони наблизилися до входу, сигнал мобільного Гордія повідомив про появу озброєної групи, яка наближається до клініки. Серце Поліни стиснулося, але вона намагалася залишатися спокійною.

— Поліна, залишайся всередині, — сказав Гордій, — я розберуся.

Він вибіг назустріч небезпеці, залишаючи Поліну в безпечному куточку. Вона стояла, стискаючи руки, дивлячись на його спину, і відчувала жахливе хвилювання і страх, змішаний із захопленням його рішучістю.

Частина 3. Поранення Гордія

Гордій вступив у коротку, але інтенсивну сутичку з нападниками. Куля поранила його плече, але достатньо легко, щоб не вивести його з ладу. Поліна спостерігала за цим зі страхом, не наважуючись рухатися.

— Все під контролем, — промовив він, повертаючись до неї, хоча його плече вже кровоточило. — Нічого страшного.

Вона відчула, як його біль відгукується у її власному тілі, змушуючи серце битися частіше. Поліна розуміла, що зараз вона стоїть перед моментом, коли можна вперше проявити турботу і ніжність до нього, не просто як до охоронця, а як до людини, яка ризикує життям заради неї.

Частина 4. Обробка рани та перший контакт

Поліна підійшла до Гордія з медичною сумкою. Її руки тремтіли, але вона намагалася зберегти професіоналізм.

— Дай мені, — сказала вона тихо. — Я оброблю рану.

Він підняв на неї очі. Поліна побачила в них щось більше, ніж суворість і холод — там був болісний і водночас відкритий погляд, який відгукувався у її власному серці.

Вона почала обережно обробляти рану, торкаючись його шкіри. Серце її билося шалено. Гордій залишався спокійним, але вона відчувала, як його тіло напружене, готове до будь-якого руху.

— Ти дуже спокійна, — прошепотів він, голос трохи тремтів. — Навіть у таких умовах…

Поліна відчула, як її рука ненавмисно доторкається до його плеча сильніше, ніж треба. Напруга між ними зросла до критичної межі.

Частина 5. Погляд і майже поцілунок

Коли рана була оброблена, вони залишилися дивитися один на одного. Їхні обличчя були близько, дихання змішалося у повітрі. Час ніби зупинився.

Поліна помітила у його очах щось нове — відкриту емоційну вразливість, яку раніше він ретельно приховував. Вона відчула, як її власне серце тремтить від цього контакту.

— Гордій… — тихо сказала вона, але не наважилася завершити фразу.

— Поліно… — його голос був низьким, майже хриплим. Погляд їхніх очей зустрівся — і вони майже торкнулися губами.

Поліна різко відвела очі, усвідомлюючи, що емоційна близькість може стати небезпечною, але вона також зрозуміла: відтепер їхні стосунки не будуть такими, як раніше.

Частина 6. Внутрішній конфлікт Поліни

Поліна повернулася на відстань, відчуваючи змішану бурю емоцій: страх, захоплення, розгубленість, збудження. Вона розуміла, що цей момент змінив їхню взаємодію назавжди.

— Я не можу дозволити собі втратити контроль, — думала вона. — Але я хочу бути поруч… і водночас боюся.

Внутрішній конфлікт був майже нестерпним. Вона відчувала, що почуття до Гордія пробуджуються, але не можна було показати це зовні. Кожен дотик, кожен погляд стали переломними точками, що визначають подальші стосунки.

Частина 7. Реакція Гордія

Гордій теж відчував зміни. Він бачив у Поліні не просто лікаря або жінку, яку треба захищати, а людину, яка стала йому важливою емоційно. Проте він зберігав дистанцію, бо знав: будь-яке ослаблення контролю може коштувати життя обом.