Кров. Діти ночі

Пролог

Над усім — ніч. Під ніччю — тиша. У тиші — крик.

Спершу — шерехи. Ледь чутні, як подихи у глибокому вугіллі землі. Потім — дитячі голоси. Не сміх, не плач. Щось середнє. Мелодія без джерела. Її чують ті, хто прокидається серед ночі без причини, з вологими долонями та думкою: я тут не сам.

Печера, яку всі забули. Колись її називали Чорною Утробою. Тепер вона навіть не має імені. Але всередині — життя. І кров. Тепла, свіжа, принесена щойно. Кров, що годує їх.

Вони прокидаються не всі одразу. Хтось вже поруч з людьми, вдихає їхні сни, п’є страх з розбитих дзеркал. Їх ніхто не кликав. Але кожна ніч тепер — світанок для них.

І коли перша зоря згасає — один із них лишає напис на внутрішній стороні шибки чужого вікна:

«Ми — діти ночі. І ваша кров — наша пам’ять».

Йо Томас

Подобається

#631 в Містика/Жахи
#2841 в Фентезі

У тексті є: містика, містика лісу, містика повсякденності

Відредаговано: 21.05.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись