Дякую, що пройшли цей шлях разом із Леєю.
«Кров Чорного Місяця» для мене — це не лише історія про магію, давні ворота, пророцтва й темряву, що ховається між світами.
Це історія про пам'ять.
Про страх, який ми іноді намагаємося забути.
Про людей, які люблять нас настільки сильно, що часом починають вирішувати за нас.
Про помилки, які неможливо стерти, але можна прийняти.
І, найголовніше, — про право обрати себе.
Лея довго шукала відповідь на питання, ким вона є. Вона думала, що її долю вже написали задовго до її народження, що її кров, Печатка й давнє пророцтво вирішили все за неї.
Але зрештою вона зрозуміла просту річ:
наше минуле може пояснити, ким ми стали, але воно не має права вирішувати, ким ми будемо.
Я хочу вірити, що кожен читач знайде в цій історії щось своє.
Можливо, частинку Леї.
Можливо, власний страх, від якого колись хотілося втекти.
Можливо, людину, яку потрібно пробачити.
А можливо — силу, про яку ви навіть не здогадувалися.
Дякую, що відкрили цю книгу.
Дякую, що пройшли крізь темряву.
І якщо після останньої сторінки вам ще хочеться озирнутися на золотий Місяць і подумати, що ж чекає там, за сьомими воротами...
Значить, ця історія залишилася з вами.
А це — найбільший подарунок для автора.
З любов'ю до кожного, хто повірив у цей світ,
Елізабет Рейн
«Навіть у найтемнішій ночі завжди залишається той, хто пам'ятає, де починається світанок.»