Розділ 28. Ціна вибору

Портал продовжував розширюватися.

Чорне світло розтікалося по кам'яній підлозі, підбираючись до ніг Леї. Воно не торкалося її шкіри, але відчувалося так, ніби холодні пальці ковзали вздовж спини.

Каель стояв поруч.

Він не відводив погляду від темряви.

— Це справді був твій голос? — запитав він.

Лея кивнула.

— Так.

— Але ти цього не говорила.

— Ще ні.

Каель перевів погляд на неї.

— Тоді це не спогад.

— Ні.

Лея дивилася на портал.

— Це попередження.

Даріан підійшов ближче.

— Або пастка.

Каель одразу повернувся до нього.

— Ти сказав, що бачив її майбутнє.

— Я бачив один із варіантів.

— Чому не сказав раніше?

Даріан мовчав.

Каель схопив його за комір і притиснув до стіни.

— Чому?

Даріан навіть не намагався відбитися.

— Бо якби ти знав, ти пішов би за нею ще швидше.

— Можливо, я мав право знати.

— А що б ти зробив?

Даріан усміхнувся без радості.

— Пішов би за нею і помер.

Каель відпустив його.

— Ти говориш так, ніби це вже вирішено.

— Ні.

Даріан поправив комір.

— Але я знаю, що Порожнеча використовує страх перед майбутнім краще, ніж будь-яку зброю.

Лея дивилася на них.

— Саме цього вона хоче.

Еліана підійшла до доньки.

— Чого?

— Щоб я боялася зробити вибір.

Мати поклала руку їй на плече.

— Леє, ти не зобов'язана йти до сьомих воріт.

Лея повернулася.

— А якщо не піду?

Еліана замовкла.

— Що буде?

— Вони відкриються без тебе.

— І тоді?

Еліана подивилася на Ардена.

Той важко видихнув.

— Тоді ніхто не зможе їх закрити.

Лея опустила очі.

— Отже, знову вибору немає.

— Є, — сказав Арден.

— Який?

— Ти можеш вирішити, заради чого ти це робиш.

Лея підняла голову.

— Не заради королівства.

— Ні.

— Не заради Печатки.

— Ні.

— Не заради пророцтва.

Арден кивнув.

— Тоді заради чого?

Лея подивилася на Каеля.

Потім на матір.

На батька.

На Даріана.

— Щоб ніхто більше не вирішував долю інших замість них.

У цей момент портал вибухнув.

Ударна хвиля відкинула всіх.

Каель упав на одне коліно.

Арден ударився плечем об стіну.

Еліана закрила обличчя руками.

Лея втрималася лише тому, що Печатка сама створила навколо неї золотий щит.

Але щит тріснув.

— Леє! — крикнув Каель.

Вона подивилася на свою руку.

На поверхні Печатки з'явилася друга тріщина.

— Вона руйнується.

Еріан підійшов до неї.

— Ні.

— Тоді що?

— Вона відкривається.

Чорний метал розійшовся по тріщині.

Усередині з'явилося золоте світло.

А потім — очі.

Лея відсахнулася.

— Що це?

Еріан зблід.

— Печатка більше не захищає тебе.

— Тоді що вона робить?

— Показує тобі правду.

Лея подивилася на метал.

Перед очима промайнуло видіння.

Каель стояв перед сьомими воротами.

Його меч лежав на землі.

На грудях — темний слід.

Лея кричала його ім'я.

А за його спиною розкривалася безкрая темрява.

Вона побачила себе.

Вона тримала Печатку.

І плакала.

Потім картинка змінилася.

Каель стояв живий.

Але Лея була по той бік воріт.

Вона дивилася на нього через тонку золоту межу.

Вони не могли торкнутися одне одного.

Ще одне видіння.

Каель і Лея стояли разом.

А Ноктар зникав за їхніми спинами.

Лея різко відсмикнула руку.

— Їх три.

Каель підійшов до неї.

— Що?

— Три можливих майбутніх.

— І яке справжнє?

Лея похитала головою.

— Жодне.

Даріан уважно дивився на Печатку.

— Саме так.

Каель повернувся до нього.

— Ти знав?

— Я бачив те саме.

— Чому не сказав?

— Бо тоді ти намагався б уникнути смерті.

— А що в цьому поганого?

Даріан подивився на Лею.

— І саме цим допоміг би їй статися.

Каель замовк.

Лея повільно зрозуміла.

— Порожнеча не показує майбутнє.

— Ні, — відповів Даріан. — Вона показує те, чого ми найбільше боїмося.

— Щоб ми самі створили його.

Даріан кивнув.

— Саме так.

Лея подивилася на портал.

— Тоді я не піду тим шляхом.

Каель став поруч.

— Яким?

— Жодним із тих, що мені показали.

Вона підняла Печатку.

— Я створю четвертий.

Раптом за її спиною пролунав голос.

— Не зможеш.

Лея обернулася.

Темрява біля порталу сформувалася в людську постать.

Висока.

Худа.

Зі знайомими золотими очима.

Каель підняв меч.

— Порожнеча.

Постать усміхнулася.

— Не зовсім.

Лея відчула, як у грудях стискається серце.

— Ти.

Він кивнув.

— Нарешті.

— Ти був першим Хранителем.

— Колись.

— Як тебе звали?

Постать мовчала.

— Я запитала.

— Ім'я не має значення.

— Для мене має.

Він подивився на неї.

— Тоді згадай.

Лея зробила крок уперед.

— Я не хочу більше згадувати чужими очима.

Постать нахилила голову.

— Тоді подивися своїми.

Він підняв руку.

Портал змінився.

Лея побачила дитинство.

Але тепер — не уривки.

Повну картину.

Вона стояла біля воріт разом із Каелем.

Їм було по шість.

Позаду них — Еліана, Арден і Аеліра.

А попереду — перший Хранитель.

Він не нападав.

Він говорив із дітьми.

— Ви можете закрити ворота.

Маленький Каель подивився на Лею.

— А якщо ми відкриємо їх?

Перший Хранитель відповів:

— Тоді світ зміниться.

Маленька Лея запитала:

— На краще?

Він похитав головою.

— На те, що ви самі оберете.

Лея завмерла.

Видіння змінилося.

Еліана сперечалася з Аелірою.

— Вона ще дитина.