Розділ 22. Перші ворота

Удар підземного світу повторився.

Палац здригнувся так сильно, що з високої стелі посипалися уламки каменю. Один із них упав біля Леї, розбившись об підлогу.

Каель миттєво потягнув її назад.

— Відійди від розлому.

Лея відступила, але не випустила його руки.

— Це воно?

— Не знаю.

Каель присів біля тріщини в підлозі й провів пальцями над каменем. Золотий зв'язок між їхніми долонями відгукнувся слабким спалахом.

Він одразу прибрав руку.

— Воно рухається.

Арден підійшов до них і став навколішки.

— Не торкайся розлому.

— Чому? — запитала Лея.

Арден дістав із-за пояса старий срібний ніж і провів його лезом над тріщиною. Метал одразу вкрився інеєм.

— Бо це вже не просто ворота.

Лея нахилилася ближче.

— Тоді що?

Арден підняв очі.

— Межа.

Позаду них Еліана різко вдихнула.

Вона підійшла до тріснутої підлоги й торкнулася каменю.

На її пальцях з'явився золотий знак.

— Вони відкрилися не знизу.

Каель піднявся.

— Що?

Еліана провела долонею вздовж тріщини.

— Вони відкрилися з обох боків.

Даріан, який досі стояв біля колон, різко відштовхнувся від стіни.

— Тоді він уже тут.

Арден повернувся до нього.

— Хто?

Даріан не відповів.

Він дивився на власну руку.

Чорні лінії під шкірою знову почали рухатися.

Вони піднялися від зап'ястя до ліктя.

— Даріане? — Лея зробила крок до нього.

— Не підходь.

Він різко відсахнувся.

На його обличчі промайнув біль.

— Воно повертається.

Каель вихопив меч.

— До нього?

— Через нього.

Даріан сперся долонею на колону, намагаючись втриматися.

Еліана підійшла ближче.

— Подивись на мене.

— Не треба.

— Даріане.

Він підняв голову.

Еліана взяла його за зап'ястя.

Чорні лінії на його руці одразу завмерли.

Даріан здивовано подивився на неї.

— Як ти це зробила?

— Так само, як колись.

— Ти пам'ятаєш?

— Кожну хвилину.

Еліана стиснула його руку.

— І пам'ятаю, як ти просив мене не залишати тебе.

Даріан відвів погляд.

— Я був дитиною.

— Ти був хлопчиком, який думав, що мусить урятувати весь світ сам.

— А тепер?

— Тепер ти досі робиш ту саму помилку.

Лея дивилася на них, намагаючись скласти уривки минулого в одну картину.

Але раптом підлога знову здригнулася.

Цього разу тріщина розійшлася прямо під ногами Каеля.

Він устиг відскочити.

Камінь провалився вниз.

З темряви вирвалося чорне світло.

Лея відчула різкий жар у долоні.

Печатка засвітилася.

— Вона кличе мене.

Арден схопив її за плече.

— Не слухай.

— Це не голос.

— Тоді що?

Лея подивилася вниз.

— Пам'ять.

Золотий зв'язок між нею та Каелем раптом спалахнув.

На підлозі перед ними виникли символи.

Каель опустився навколішки.

— Я бачив їх.

— Де?

— У видінні.

Він торкнувся одного зі знаків.

Під пальцями з'явилося золоте світло.

— Це карта.

Лея присіла поруч.

Перед ними простяглася схема палацу.

Але під нею було ще одне місто.

Набагато старше.

— Це підземелля, — сказав Арден.

Каель провів пальцем по лінії.

— Тут.

Знак спалахнув.

— Перше ворота.

Еліана підійшла ближче.

— Їх не можна відкривати.

Лея підняла голову.

— Але вони вже відкрилися.

— Не повністю.

— Тоді можемо їх закрити.

Еліана похитала головою.

— Ні.

— Чому?

Мати провела рукою по карті.

— Тому що якщо закрити перші ворота неправильно, всі інші відкриються одночасно.

Каель підняв очі.

— Скільки їх?

Еліана замовкла.

Арден відповів замість неї:

— Сім.

Усі стихли.

Лея подивилася на карту.

Сім темних знаків були розкидані під Ноктаром.

— І скільки вже відкрито?

Даріан повільно сказав:

— Одні.

— Тільки ці?

— Ні.

Він підійшов до карти.

На його долоні спалахнуло чорне світло.

Один за одним на схемі почали з'являтися ще три знаки.

Лея відступила.

— Чотири.

— Саме так.

Арден схопив Даріана за руку.

— Ти знав?

— Я відчував їх.

— І мовчав?

— Я не був упевнений.

— Ти ніколи не буваєш упевнений!

Даріан різко відштовхнув його.

— А ти хоч раз говорив їй усю правду?

Арден замовк.

Лея стала між ними.

— Припиніть.

Вона перевела погляд на карту.

— Якщо чотири вже відкриті, що буде, коли відкриються всі сім?

Еліана подивилася на неї.

— Межа між світами зникне.

— І Порожнеча зможе пройти?

— Не лише вона.

— Хто ще?

Мати відповіла не одразу.

— Усі.

Лея відчула холод.

— Усі, хто знаходиться по той бік.

Каель підійшов до неї.

— Тоді ми повинні закрити їх по одному.

— Якщо це можливо.

— Можливо.

Він підняв руку.

Золотий зв'язок між ними знову спалахнув.

— Ми вже зробили це один раз.

Лея подивилася на нього.

— У дитинстві.

— Саме тому ми можемо зробити це зараз.

Раптом двері тронної зали вибухнули.

Уламки полетіли всередину.

Арден вихопив меч.

Еліана відступила до Леї.

З коридору увірвалися воїни Ради Тіней.

Їх було десятки.

Попереду стояв командир у чорній масці.

— Король наказав привести Хранительку.

Каель ступив уперед.

— Вона нікуди не піде.

Командир підняв руку.

Воїни рушили.

Перший кинувся на Каеля.

Він відхилився від удару, перехопив руку противника й різко вдарив його руків'ям меча. Той упав.

Другий напав зліва.

Каель повернувся, заблокував клинок і відкинув його назад.

Арден прикривав інший бік.

Еліана потягнула Лею до колони.

— Залишайся позаду.