Розділ 15. Вибір Печатки

Печатка летіла просто до Леї.

Вона не була схожа на звичайний метал. Її поверхня рухалася, ніби під нею текла жива темрява, а золота тріщина в центрі пульсувала в такт її серцю.

Лея підняла руку.

— Не торкайся! — крикнув Арден.

Але було вже пізно.

Печатка торкнулася її долоні.

Світ навколо вибухнув світлом.

Лея не відчула болю. Натомість крізь неї пройшла хвиля тепла, яка за мить змінилася холодом. Вона побачила тисячі образів: гори, річки, стародавні міста, людей, яких ніколи не знала.

А потім — Чорний Місяць.

Він висів над величезними воротами.

Перед ними стояли двоє людей.

Чоловік із золотими очима.

І жінка з темним волоссям.

Лея впізнала її.

Еліана.

— Це було до мого народження, — прошепотіла вона.

Голос відповів прямо в її свідомості:

До твого народження було багато чого, чого тобі не розповіли.

Лея не знала, чий це голос.

Він не належав ні Каелю, ні Ардену.

— Хто ти?

Той, хто пам'ятає.

Вона хотіла запитати ще, але видіння змінилося.

Еліана стояла перед воротами, тримаючи в руках немовля.

Лею.

Поруч був Арден.

— Вона не повинна знати про це, — сказала Еліана.

— Одного дня дізнається.

— Тоді нехай це буде її вибір.

Арден подивився на дитину.

— А якщо вона стане Хранителькою?

Еліана заплющила очі.

— Тоді ми повинні зробити все, щоб вона ніколи не стала зброєю.

Видіння зникло.

Лея різко відкрила очі.

Вона стояла посеред тронної зали.

Печатка лежала в її долоні.

Але тепер вона виглядала інакше.

Золотий символ на чорному металі світився так само, як знак на її руці.

Король дивився на неї з нерозумінням.

— Неможливо.

Арден повільно опустив меч.

— Вона обрала її.

Даріан дивився на Лею ще уважніше.

— Ні.

Лея повернулася до нього.

— Що?

— Вона не просто обрала тебе.

Даріан подивився на Печатку.

— Вона тебе впізнала.

У залі стало тихо.

Король зробив крок уперед.

— Віддай її мені.

Лея стиснула пальці.

— Ні.

— Ти не розумієш, що тримаєш.

— Тоді поясніть.

Король похитав головою.

— Печатка — це не ключ.

— Тоді що?

— Воля Хранителя.

Лея подивилася на Ардена.

— Це правда?

Він кивнув.

— Так.

— І що тепер?

Арден підійшов ближче.

— Тепер ти можеш наказати воротам закритися.

— А відкрити?

Він замовк.

— Можеш? — повторила Лея.

— Так.

Відповів Даріан.

Арден кинув на нього різкий погляд.

— Але ціна буде іншою.

Лея повернулася до нього.

— Якою?

Даріан мовчав.

— Скажи.

— Хранителька не може відкрити ворота й залишитися колишньою.

У Леї пересохло в горлі.

— Що зі мною станеться?

— Не знаю.

— Ти знаєш.

— Я знаю лише те, що сталося зі мною.

На його руках чорні лінії стали яскравішими.

Лея подивилася на них.

— Ти відкрив ворота.

— Так.

— І щось увійшло в тебе.

Даріан кивнув.

— Я думав, що зможу контролювати його.

— А тепер?

Він гірко усміхнувся.

— Тепер воно іноді контролює мене.

Лея відчула холод.

У цей момент у її свідомості знову з'явився Каель.

Леє.

Я тут.

Не слухай короля.

Вона поглянула на нього через зв'язок.

Він хоче забрати Печатку.

Я знаю.

Що мені робити?

Каель мовчав кілька секунд.

Пам'ятаєш, що сказала твоя мати?

Не відкривати ворота.

Саме так.

Лея глянула на Печатку.

А якщо я закрию їх, мама залишиться там.

Я знаю.

Тоді я не можу просто закрити їх.

Каель відповів тихо:

Ти шукаєш третій шлях.

Лея завмерла.

Саме це вона відчувала від самого початку.

Не відкрити.

Не закрити.

Знайти інший шлях.

Вона подивилася на короля.

— Ви сказали, що Печатка не слухається вас.

— Так.

— Чому?

Король не відповів.

Лея зробила крок уперед.

— Тому що ви не Хранитель?

Його обличчя змінилося.

— Хранитель не може бути королем.

Арден різко подивився на неї.

— Леє...

— Чому?

Король стиснув щелепу.

— Бо влада короля й влада Хранителя несумісні.

— Отже, ви хочете те, чого ніколи не могли отримати.

— Я хочу врятувати Ноктар.

— За яку ціну?

Король подивився на неї.

— За будь-яку.

Лея похитала головою.

— Саме тому ви небезпечні.

Король підняв руку.

Руни навколо зали спалахнули.

Арден відразу став перед Леєю.

— Ти не наблизишся до неї.

— Відійди.

— Ні.

Магія вдарила в його меч.

Арден відлетів убік і врізався в кам'яну колону.

— Тату!

Лея кинулася до нього.

— Не треба! — вигукнув Арден. — Не відволікайся!

Король зробив ще один рух.

Цього разу магія спрямувалася просто на Лею.

Вона інстинктивно підняла руку.

Печатка спалахнула.

Чорне полум'я розійшлося перед нею широкою дугою.

Магічний удар короля розсипався.

Він відступив.

Уперше Лея побачила на його обличчі справжній страх.

— Вона вже прийняла тебе, — прошепотів він.

— Так.

— Тоді ти навіть не уявляєш, що прокинеться разом із тобою.

Раптом підлога затремтіла.

З-під кам'яного круга долинув низький звук.

Не людський.

Не схожий на голос.

Лея повернула голову.

Під Печаткою з'явилася тріщина.

Арден повільно підвівся.

— Ворота.

Даріан зблід.

— Вони вже відкриваються.

Король різко повернувся до Ради Тіней.

— Продовжуйте ритуал!

Члени Ради почали промовляти стародавні слова.

Руни на підлозі засвітилися багряним.

Лея відчула, як Печатка в її руці стала гарячою.