Розділ 8

8 Валентина

Не знаю, навіщо я піддалась на вмовляння Аліни. Спершу мені просто хотілось якось допомогти малій. З таким тираном, як її татусь, дитині напевно доводилось не легко. А в будинку я не бачила ані няні, ані бодай прибиральниці. Не знаю, де живуть Мар'янові батьки, та де бабуся дівчинки з боку матері, але виглядала мала дуже самотньою.

Тому очевидно я і дозволила їй затягнути себе в дівчачу кімнату, яка була позбавлена звичних дитячих речей. Все було авжеж оформлено стильно, у світлих тонах, навіть ноутбук стояв золотавий на ідеально білому столі. Але не було отих дівчачо-підліткових постерів, картинок, чи дрібничок. Все функціонально, практично і якось сумно.

Аліна щиро раділа моїй компанії.

- Ти красива і відразу видно, що не плануєш виходити заміж за Мар’яна, - заявила мені мала. - А отже протримаєшся у нас довше за інших.

- Дякую за таку відвертість, - мене якось вкололо, що батька дівчинка називає на ім'я. Хоча можливо вона таким чином виражала свій підлітковий протест. Іноді діти так чинять, аби відстояти свої кордони. - Я справді не розглядаю твого батька як потенційного жениха.

Аліна глянула на мене якось дивно. Але швидко відвернулась і принесла цілий кошик всіляких заколок.

- Це мені подарували, - пояснила вона. - Іноді я намагаюсь з ними щось зробити, але у мене короткі руки, і навіть відеоуроки не допомагають.

Мені уже кортіло запитати у дівчинки де її мама. Але я промовчала. Боюсь. якщо Марян довідається про зміст наших розмов, то буде дуже не задоволений. А я поки не покинула надій відстояти свій будинок миром.

Тому більше розповідала малій про свою юність, та обговорювали з нею майбутнє шкільне свято. В школі вирішили трішки змістити святкування Дня святого Валентина, та влаштувати цілий Весняний бал, і на нього дівчата мали б бути особливо красивими.

Я не дуже любила це свято в школі. Бо мені не завжди дарували сердечка. Я, не зважаючи на гарне личко, не була королевою класу. Бо по кілька років ходила в одному і тому одязі, спочатку моя куртка була на мене завеликою, бо купувалась на виріст, а потім рукава ставали короткуватими. Проте грошей на новий одяг у нас завжди не вистачало.

Якось мама принесла цілий пакунок доволі красивого одягу. Я була такою радою, там були й спідниці й кофтинки. З відчуттям щастя я прийшла в школу в новому одязі. І мене обсміяли, що я доношую за сестрою однієї з однокласниць. Дійшло ледве не до бійки. Я запевняла, що увесь одяг моя мама купувала сама. І тоді однокласниця Юля просто показала пришиту бирку до моєї нової куртки. з іменем її сестри.

Я на кілька років незлюбила красивий одяг. Носила одні і ті самі джинси, але принаймні була впевнена що вони мої.

Звісно в Аліни таких проблем не було, проте діти жорстокі, і завжди можуть знайти привід висміяти того, хто не такий як вони. Напевно Марян про це не задумується. Але є речі, перед якими його багатства безсилі.

Поставивши квіти для дівчинки у воду, я мимо волі посміхнулась. Все ж як батько фермер не безнадійний.

Вийшла до вітальні. Я вже встигла поставити в духовку м'ясний пиріг на вечерю своєму роботодавцю. І тепер чекала, поки той приготується. Мала розрахунок добряче продегустувати те що приготувала. Звісно ж в цілях уберегти травну систему Мар'яна від потенційного отруєння. Ну і ще з метою економії власних сил - готувати ще щось і вдома я була б вже не здатна.

Чоловіка на першому поверсі не знайшлось, що мене і потішило і з якогось дива розчарувало. Бо внутрішнє я вже приготувалась до чергової сварки. Навіть слова заготувала. Але довелось їх втримати в собі.

Кухня була сповнена ароматами. Навіть я, яка на кухні сьогодні відбула увесь день, і то ковтнула слинки.

Дістала пиріг з духовки, та присипала заготовленим раніше сиром, щоб утворилась красива золотава скоринка.

До пирога я приготувала крем-суп з грибами. Тож була дуже задоволена собою.

Саме в ту мить, як повернулась з деком до духовки на кухні з'явився Мар'ян.

- Пахне апетитно, - заявив він, крокуючи до мене. У мене миттю затремтіли руки, а пульс пришвидшився. Намагаючись втримати внутрішню рівновагу схилилась до духовки, і поставила пиріг на місце. - І виглядає апетитно, - почулось майже поруч за спиною. А потім мене плеснули по дупі. Браво так, відчутно.

Я зойкнула і підскочила, немов ужалена.

- Ти що собі дозволяєш! - чекала від нього чого завгодно. Але тільки не такого.

- Такі сідниці гріх не плеснути, - Мар'ян знизав плечима.

- Ніколи не смій так робити! - я почувала себе пташкою в клітці. Позаду розпечена духовка, а на відстані кількох сантиметрів хижак. І втекти нікуди.

- Мій будинок, що хочу те і роблю, - чоловік розтягнув губи у самовдоволеній посмішці. Так, що у мене всередині все перевернулось від споглядання його губ.

- Це принизливо! - я м'яла рушник, яким перед цим підтримувала гаряче деко.

- Не думаю, - він продовжував посміхатися.

- Тоді спробуй сам! - я вивернулась і від душі плеснула по чоловічому заду. Відчуття було таке, ніби по каменюці з усієї дурі стукнула.

- Гей! Ти що! - Мар'ян кинувся до мене, але я оббігла стіл, відгороджуючись від нього цією перешкодою.

- Я б’ю у відповідь, - зухвало відповіла йому.

- Ти б'єш роботодавця! - всю його пиху як рукою зняло. На її місце прийшов шок. Очевидно, що ніхто з попередніх працівників не намагався чинити з мільйонером, так само як він з ними.

- Хама і самодура! - виправила я його.

Рухався він стрімко, так що я і оком змигнути не встигла, як Мар'ян обігнув стіл і загнав мене знову в кут, на цей раз буквально. Відступати з простору між шафою і холодильником було нікуди.

- За те, що підняла руку на роботодавця - накладаю штраф, - сказав чоловік. Чорт забирай, тільки нового боргу мені не вистачало! Але то я подумала, але виду не подала. Гордо задерла підборіддя.

- Скільки? - ну зараз назве стовідсотково непідйомну для мене ціну.

- Ти ж читала контракт, - Мар'ян знову усміхався. - Там все прописано.

- Еее, - я не пам'ятаю, того що він каже. Я була настільки знервована недолугим платтям, і хтивим поглядом Мар'яна, що коли удавала що читаю контракт сама ледве живою стояла з тими папірцями.

- Один проступок - один поцілунок, - підказав Марян.

- Ти брешеш! - моєму обуренню не було меж. Та краще б грошей зажадав.

- Почитай сама, - чоловік знову щасливо усміхався, зосередивши погляд на моїх губах. - Зазвичай, куди б'ють туди і цілують, - продовжив він. - Але я милостивий, згодний на поцілунок і в інше місце…

- Не підходь! - виставила руки перед собою.

- Давай швидко покінчимо з цими формальностями, - Марян зиркнув на годинник, так ніби сам гнітився необхідністю мене цілувати. Авжеж так я і повірила! Людина яка б не хотіла поцілунків не писала б про це в трудовому контракті!

- Гаразд, - набрала більше повітря в груди. Треба покінчити з цим поки пиріг не перетворився на вугілля. - Стій смирно.

Я подалась вперед і чмокнула його в щоку. Серце підкотило до горла, в ніс забився карколомний чоловічий запах. Шкіра у Маряна була теплою і … чорт! Він тільки й чекав цієї миті, бо перехопив мене за талію, варто було наблизитись, та стрімко заволодів моїми губами. Увесь світ перестав існувати. розчинившись в лавині емоцій, що поглинула мене. Здавалось все тіло переповнюється теплом, кожна клітинка тремтить і мружиться від задоволення, поки чуттєві губи досліджують мої. Я навіть дихати перестала, завмерла, укутана цією магією. В голові стало пусто, залишилось лише одне бажання - хочу ще і ще.