Розділ 7

7 Валентина

“Ти в моєму домі, ти працюєш на мене, ти підписала договір. Це означає, що ти належиш мені! Як хочу, так і називаю!”, - слова гулом відбиваються у вухах. Куди я потрапила? йшла я до Маряна з цілком пристойними намірами. Поговорити, як нормальні дорослі люди.
Але йому вдалось вивести мене з рівноваги за кілька секунд. Та ще і до такого стану, що я як істеричка накричала і ледве втекла!
Вдома розпалюючи плиту я знову бідкалась, що не змогла себе стримати. Пообіцяла обов'язково все виправити. Чесно при чесно клялась, що буду не колючкою, а покірною, слухняною і достатньо адекватною. Просто я втомилась - безсонна ніч, нерви, важкий наступний день. Всі ці ігри з мільйонером, який свято вважає себе ледве не творцем всього сущого в одних конкретно взятих Люботцях. Але я висплюсь і буду спокійною. Все витримаю.
Навіть нехай називає Тіною болотною. Аби тільки залишив у спокої мій будинок.
Всі мрії про адекватність і спокій розбились об реальність вже з самого ранку. Спочатку я забігла в їдальню, розігріти плити, дати вказівки помічниці які заготовки робити. Обід на цілу ферму мав би бути ще одним викликом моїй майстерності. Поки неквапливо займалась приготуванням мені слід було йти до Ласкавого, щоб приготувати сніданок і обід на його маленьку родину.
Марян зустрічав мене на кухні як завжди одягнутий в халат поверх оголеного торса.
Як можна бути спокійною при цьому - ума не докладу.
- Доброго ранку, Тіно! - бадьоро привітався він, явно задоволений собою. - Сподіваюсь, ти уважно вивчила вимоги до мого харчування? Чим порадуєш сьогодні мій організм? Зауважу, це має бути смачно, корисно і заряджати мене енергією на цілий день.
- З тебе і так та енергія пре, хоч лампочку під'єднуй, - не втрималась від шпильки я.
- А це все ти на мене так дієш! Збуджуєш апетит! - він пройшовся поглядом по моєму тілу, натякаючи що апетити у нього далекі від кулінарії. А мені кров до щік прилила.
Я сама себе не розуміла! Мала б відчувати огиду до чоловіка, який відкрито над мною знущається. Але замість того злюсь, тремчу, метелики в животі пурхають, посміхнутись хочеться. Одним словом - сходжу з розуму. Головне в цьому двобої не скотитись у прірву, і не піддатись на дію магніту, яким однозначно володіє Мар'ян.
Бо якщо я перетворюсь в його коханку, на цьому моє життя в Люботцях закінчиться. Я впевнена, що чоловік виставе мене за двері відразу, як задовольнить свій сексуальний інтерес.
- Що ж, рада, що апетит у тебе відмінний, - вмикаючи плиту заявила я.
Швидко почала заливати у каструлю молоко, щоб приготувати вівсянку з ягодами. Марян помітивши мої маніпуляції скривився.
- Я не їм десерти на сніданок!
- Але ти навіть не пробував кашу в моєму виконанні.
- Кашу - Аліні. Мені приготуй щось нормальне! І швидше - я не збираюсь чекати сніданок до обіду.
З цими словами він залишив мене нарешті у спокої. А я швидко запустила кілька процесів, готуючи омлет з ковбасками, які знайшла в морозилці, вівсяну кашу для дівчинки, тости.
На мою думку, Мар'ян міг би впоратись з приготуванням таких наїдків і сам. Але він був свято впевнений, що це не його справа.
Коли вже накладала через пів години їжу на тарілки, повернувся фермер. Одягнутий в джинси і сорочку, він виглядав стриманіше, і від того моє серце не застрибало як тушканчик, б'ючись об ребра.
Взявши таким чином своє тіло під контроль, як вирішила що саме час поговорити про справи.
- Мар'яне, щодо мого будинку…
- Мар'ян Борисович. - нагадав цей сноб. Я закотила очі.
- Мар'ян Борисович, - зітхнула. Та нехай. - Я хочу домовитись якось про повернення завдатку. Вчора я погарячкувала. І я готова відпрацювати всі гроші, що ти встиг заплатити моїм родичам…
- Мене не цікавлять гроші, - набираючи на виделку омлет відповів Марян.
- А що тебе цікавить? - я вже приготувалась до непристойних пропозицій і того як буду їх відхиляти. Та чоловік раптово підвів до мене очі, пронизуючи блакитним поглядом. Так. що я знову відчула незвичне тремтіння в грудях.
- Мене цікавить та конкретна ділянка землі. Я там буду будувати нові корівники. Місце ідеально підходить.
- Але де мені жити?
- Не мої проблеми.
- Так не чесно! - я навіть ніжкою тупнула від образи.
- Купи собі десь іншу хату.
- Я хочу цю! це будинок моєї бабусі, це пам'ять!
- Це купа старого мотлоху, розвалюха, яку давно час знести!
- Як ти можеш таке казати! - я плеснула в долоні. Мені плакати хотілось від самої думки, що він знищить пам'ять про бабусю. Я і так перед нею завинила скільки, що на все життя каятись вистачить. А тепер ще і віддати під руйнування її будинок, в якому вона прожила все життя? Та ні за що!
- Просто ротом, - хмикнув Марян. - Так само як їм.., - він осікся. - Ти до речі не продегустувала мій сніданок! Умисно мене забалакала!
- Не правда! - я спалахнула, схопила чисту тарілку і нахабно відсипала половину його порції собі. Під шокованим поглядом Маряна, який розраховував добряче поснідати, сіла за стіл. - Ось, бачиш, я їм те саме що і ти! - насправді я теж була голодною. А омлет і тоненькі м'ясні ковбаски пахли просто божественно.
- Агов! Ти мала спробувати лиш шматочок! - чоловік обурився. - А не з'їсти мій сніданок!
- Там ще вівсянка є, - знизала плечима я. - Але якщо наполягаєш, її я теж продегустую.
- Дзуськи! - Чоловік насупився і заходився їсти. Я вчинила так само. В цю мить нас і застигла Алінка. ДІвчинка зайшла одягнута в синю шкільну форму. і радісно нам усміхнулась.
- Я запізнилась, ніяк не могла заплести коси.
- Якщо хочеш, я переплету тебе після сніданку, - щедро пообіцяла я, бо малу справді було шкода, її розкішне волосся було зачесано погано.
- Не варто, - насупився Марян.
- Це було б чудово! - одночасно з ним відповіла мала.

7 Мар'ян

Вона просто нестерпна! Корчить з себе дідько знає що! Нахабно з'їла половину мого сніданку, а тепер ще й до Аліни підмазується. Типу я не розумію, чого вона прагне!