Розділ 2

2 Валентина

На втечу я наважилась буквально через декілька днів. Довго продумувала план. Головною бідою було те, що я не мала грошей на дорогу. Мама страшенно образилась, що я відмовилась давати гроші її дорогоцінному Олегу. Та і не хотіла я їм зізнаватись, що їду в Люботці. Бо впевнена Вітя буде мене шукати.

Я ж хотіла загубитись в сільських нетрях.

Про Люботці я обережно зібрала інформацію. Виявилось, що село не таке вже і забите. Там знаходилась велика агрофірма, де можна було влаштуватись на роботу.

Залишалось доїхати туди.

Я перебрала всіх своїх знайомих. Життя з Вітею призвело до того, що всі мої друзі кудись зникли. Чоловік був категорично проти мого спілкування з незаміжніми подружками. А інших у мене не було. Ще коли вчилась в кулінарному училищі ситуація була зовсім інакшою.

Переступивши себе я набрала номер Даші, з якою колись непогано гуляли. І коротко обмалювавши ситуацію, попрохала позичити трохи грошей.

Даша погодилась, і призначила зустріч в ресторані.

- Якраз повечеряємо, розкажеш про себе. Сто років же не бачились, - щебетала вона.

В призначений час я сиділа за столом ресторану і офігівала від цін у меню. Дашка очевидно не звикла рахувати гроші. Та напевно і про мене так думає - я ж бо живу з Вітею, який працює старшим менеджером у великій компанії. Звідки Даші було знати, що Вітя мені не дає грошей.

Діяла я спонтанно. Ще в обід свекруха попрохала заїхати в аптеку і купити їй ліки за списком. Для Віті - я до сих пір виконую побажання його мами. Я навіть придбала ліки від запору, які прохала стара. Це було до того, як Даша призначила зустріч.

Тепер на здачу з аптеки замовила собі чай, і нервувала, що подружки все немає.

— Дозволите приєднатися? - над головою пролунав оксамитовий чоловічий голос.

Повільно підвела очі до незнайомця. І моє серце зупинилось. Він був красивим. Засмагла шкіра і вигоріле на сонці волосся - немов тільки з сонячного літа зазирнув. Правильні риси обличчя, і дуже хижий погляд. Дорогий одяг - Вітя навчив мене розбиратись в брендах. Чим простіше - тим дорожче. На цьому і джинси і ботинки і піджак, все дуже дороге. І парфум - такий незвичайний, що лоскоче щось глибоко у мене в душі. Ненавиджу таких чоловіків.

Не за зовнішність, авжеж. А за ось ці кришталеві блакитні очі, які обпікають морозом холодного розрахунку. Вітя супроти такого - цуценя.Там де Вітя вкусе - цей пережує і виплюне. Інстинктивно хочеться сховатись від нього під стіл. Але на щастя я можу просто відмовитись від його компанії. Де ж та Дашка?

- Ні, - відповідаю чоловіку. І звісно спостерігаю, як він сідає навпроти мене. Намагається тиснути своєю владністю. Так, що повітря навколо нього наелектризовується.

— Я вперше в цьому ресторані. Не знаю, щоб обрати. Може ви мені щось порадите? - белькоче він. Але замість меню зиркає на мої груди. І от дідько - відбувається те, що ніколи не відбувалось з Віктором. Мої груди стають важкими, наче чоловік вже їх торкнувся.

— Я не дозволяла сідати! - я дратуюсь. Та мене ніхто не слухає.

Отже навіть так. Вважає, що рахуватись з моєю думкою не обов'язково? Бажання провчити негідника переповнює мене. Я тобі влаштую “милу бесіду” і “смачну вечерю”!

В цю мить на телефон приходить смс від Даші: “Вибач, плани змінились. Хлопець купив квитки на виставу в театр. Давай завтра зустрінемось?”.

Від досади я ледве не шпурнула чашку в незнайомця.

— То може спершу повечеряємо, а тоді перевіримо мій зір? Я плачу.., - тим часом він розважався, сприймаючи напевно моє роздратування за флірт.

В животі жалібно бурчить. А повертатись додому мені не хочеться. Мені треба гроші на втечу. У цього красунчика грошей же кури не клюють. Він чіпляє піджак з гаманцем на спинку стільчика. Рукава сорочки обтягують міцні біцепси, а від погляду на потужний торс в роті стає сухо. Занадто самовпевнений і сексуальний. Не чесно. Так, Валю, зосередься на гаманці!

У мене ще не визрів план в голові, але і тікати я уже не кваплюсь.

Незнайомець розбурхує в мені давно забуту зухвалість і легке збудження.

В школі у нас була цікава компанія неблагополучних дітей - ми промишляли маленькими аферами. Але коли я зустріла Вітю то заприсяглась що з кримінальним минулим покінчено. Відчай і нахабство незнайомця розбудило темний бік моєї душі.

І я наважуюсь утнути дурницю. Те, що врятує мене від Віті, приставань незнайомців і безвиході.

Нам приносять вечерю, чоловік, який представився Мар'яном, фліртує і їсть з апетитом. І мені несподівано подобається спостерігати за тим, як він це робить. Я кухар, вмію і люблю готувати. І спостерігати за тим як хтось їсть. Навіть на мить уявила, як би Мар'ян куштував моє фірмове бломанже.

Але про головне я не забулась. Поки він відійшов на мить до бару в пориві щедрості замовити мені коктейль - плеснула йому в склянку з соком свекрушиного проносного. Розрахунок був простий - його швидко розбере, він побіжить у вбиральню, а я прихоплю вміст його гаманця і втечу. Він навіть не зрозуміє, що зникло кілька купюр.

От тільки Мар'ян випив сік, а засіб все не діє.

Вечеря скінчилась. Впродовж вечора чоловікові вдалось мене вивести з себе остаточно. Його компліменти, які б мали мене тішити, тільки змушували сердитись. Я і без нього знаю, що у мене чудова фігура, виплекана голодним життям. І волосся як шовк. І обличчя красиве. Я ж в дзеркало дивлюсь.

До всього мене бентежить, що я після келиха вина забагато думаю про Мар'янові губи. Спочатку просто дивилась як він їсть чи п'є. Тепер же роздивляюсь їх і ловлю відчуття тепла в животі. А це - дуже погано. Я не маю відчувати до нього абсолютно нічого.

Після вечері хотіла вже покинути його. Але дуже шкода витраченого часу. І ще - банально страшно того, що буде далі. Як я тепер так пізно повернусь до Віті? Мені здається він відразу здогадається де я провела вечір. Не у свекрухи. Від мене наче пахне чужим чоловіком. Так, ніби його парфуми просочились в мою шкіру. Хоча насправді Мар'ян навіть не торкався мене. Тим більше, що мої речі чекають на мене в камері схову вокзалу - завезла туди перед тим як йти на зустріч з подругою. Буде дуже дивно, якщо я повернусь з ними в квартиру Віті.

Тому покірно сідаю в машину до майже незнайомого чоловіка. В надії, що проносне подіє по дорозі.