Живе людина, думає, читає,
Картини пише - мріє полетіти.
Казкових крил в неї зовсім не має,
Просто на Землі не вміє жити.
І сумує, все шука шляхи,
Котрі б кольору додали більше.
Менше пафосу, брехней, пихи.
Лише б любові - що буває рідше!
Минуть хвилини, дні, навіть роки,
Поки шукаєш ту ману щосили.
Чимдуж ти тужиш - клеїш ярлики,
Не матимеш тоді свободу віри!
Розплющ ти очі! Руку протягни.
Світ тут і там, довкола стежки ж є...
Візми те яблуко в саду, чом ні?!
Цей вибір вірний шлях показує.
У тебе час і сила. В тебе дух...
Твої бажання лиш втрачають цілі.
Знайди той стержень, що розуму друг.
Іди вперед, хоч кроки і невмілі.
Відредаговано: 16.07.2019