Від автора

Від автора
Ця книга народилася не з вигадки.
Вона з’явилася з холоду.
З тієї зими, коли ми всі раптом дізналися, що тепло — це не комфорт, а умова життя. Коли світло стало подією, а тиша — загрозою. Коли підвали перетворилися на домівки, а прості речі — на щоденний вибір.
«КРІОКИЇВ. Температура надії» — це напівреальна історія.
У ній немає точних дат для кожної події й немає імен, які потрібно запам’ятовувати як героїв підручника. Але є те, що ми всі відчували: страх, відповідальність, втому й дивну, вперту надію, яка не зникала навіть тоді, коли градусник опускався нижче життя.
Я писав цю книгу не для того, щоб налякати.
І не для того, щоб дати готові відповіді.
Я писав її, щоб поставити питання:
що робить нас людьми, коли зникають звичні опори?
Чи може відданість бути сильнішою за час?
І чи має майбутнє сенс, якщо заради нього хтось залишається в холоді?
Це книга про вибір — тихий, не героїчний на вигляд, але вирішальний.
Про людей, які не рятували світ, а просто не відпускали одне одного.
Про Марину — і всіх, хто залишався, чекав, беріг, не вимикав надію навіть тоді, коли здавалось, що чекати вже нікого.
Якщо ти читаєш ці рядки — значить, ми вже знайомі.
Я не знаю, що ти принесеш у цю історію: власні спогади, біль, сумніви чи просто цікавість. Але я знаю одне — ця книга не вимагає поспіху. Вона читається так, як зігріваються: повільно, обережно, з паузами.
Дякую, що відкрив її.
І якщо після останньої сторінки тобі стане трохи тепліше —
значить, вона з’явилась не дарма.
Стас Вольвач