Кроки крізь час

Тихий Шепіт

У нічній тиші шепіт зростав,
Летів за вітром. Куди? Ніхто не знав.
Мить промайнула, вогник ледь живий,
Танцює в тінях, наче він свій.

Зірки шлють таємниці в сріблястій імлі,
Сни віків, що довго живуть у млі.
Місяць — сторож, холодний, ясний,
Спостерігає за світом у час нелегкий.

Час, як річка, що вічно тече,
Нікого не жде, але всіх веде.
Кожна мить — це подих, що зник,
Залишив слід, а потім втік.

Та у тиші цій іскра жива,
У серцях, що крізь бурі карбує слова.
Бо навіть у тьмі народжується світ,
Хаос приборкуючи, дає заповіт.

Прийми цей шепіт, простий і ясний,
Миттєвий дар — нехай буде твій.

23.11.24

Подобається

#453 в Різне
#32 в Поезія

Відредаговано: 23.11.2024