Кроки крізь час

Гра

Вона любила чоловіка з обпаленим серцем
І келихом ігристого в руці.
Коли він дивився на неї, вона посміхалася,
А в голові роїлися брудні думки.

Він шепотів їй тихо у вухо:
"Почуття – це просто гра".
Його слова злунали в ній глухо,
Його дотики стисли сповна.

Вона любила його мовчазні вуста,
Його прямий, гострий ніс.
Вона змушувала його стояти,
А він був готовий піти.

Його розважала її чиста душа,
А її – його горда постава.
Обидва чули чужі голоси
І посміхались заради забави.

Їм не потрібна була сімʼя,
Хоч вони й не були новачками.
Їх цікавила лише ця гра,
Щоб дізнатись, хто виграв з роками.

21.11.24

Подобається

#453 в Різне
#32 в Поезія

Відредаговано: 23.11.2024