Кроки крізь час

Шепіт часу

Час, як ріка, безмежний і тихий,
Супутник невидимий, вічний, лихий.
Миті ковзають, як пісок крізь долоні,
Формують нам шлях, у спокої й гоні.

Він тане на світанку у першім промінні,
Веде нас крізь сутінки, тінь у тремтінні.
Час береже наш сміх і наш плач,
Карбуючи спогади, страхи невдач.

У юності женемось, прагнем рости,
А зрілість відкриє, що марні ці мрії –
Час не володар, не приз у грі,
Він живе в кожнім серці, в кожній порі.

Тож слухай його шепіт, глибокий і тихий,
Час – обіцянка, мудра й лиха.
Ріка, що єднає, пісня жива,
Тече крізь життя, колом триває.

11.11.24

Подобається

#453 в Різне
#32 в Поезія

Відредаговано: 23.11.2024