15. Олівія

Вранці на в'їзді в місто сталася аварія, і я майже три години стояла в заторі.

Подзвонила Еріці й попередила, що запізнююся. Добре, що Оскар так і не повернувся, а то була б мені нова догана. Половину робочих питань вирішувала через телефон. Завтра за календарем вихідний на честь свята, всі хотіли якнайшвидше закрити справи. Напевно, і той чоловік на синьому мінівені, який в'їхав у бампер червоному позашляховику, теж кудись поспішав, але через нього запізнилося ще кілька сотень людей.

Коли виїхала з затору і нарешті змогла набрати швидкість, телефон знову задзвонив. Моє око, яке до цього моменту і так нервово смикалося, вирішило перейти в режим вібрації, варто було мені побачити від кого виклик. Але зрештою зібрала все своє самовладання в кулак і прийняла дзвінок, поставивши телефон на гучний зв'язок.

- Олівіє! - заволала слухавка маминим голосом. - Це жахливо! Ти бачила новини?

- Які саме? - уточнила, також не розмінюючись на вітання.

- Якийсь багатій вирішив обвалити весь фінансовий ринок! - у паніці вимовила мама. Я спантеличено насупилась, не розуміючи про що вона говорить. - Весь інтернет на вухах, Олівія! Не можу повірити, що ти цього не чула!

Я зазначила, що ми з мамою сидимо у різних соціальних мережах і підписані на кардинально різні пабліки, тому інформація у нас різна. Мені, наприклад, не дуже цікаво читати конспірологічні теорії.

- Сподіваюся, ти зайнята тим, щоб зберегти свій шлюб, і тільки тому не стежиш за новинами, - мама спробувала з'їхати на її улюблену тему, але я впевнено повернула її думки в потрібний напрямок:

- То що за новини про фінансовий ринок?

- Швидше знімай усі гроші з картки! - схаменулась родичка. - І купи більше продуктів!

- Ближче до теми, - поквапила я, ледве встигнувши ухилитися від водія на чорному кабріолеті, що уявив себе гонщиком і забув включити сигнал повороту перед тим як перелаштуватися в інший ряд. Утрималася від нецензурного коментаря на його адресу лише через матір.

- Анонсували якийсь особливий матеріал, - голос у смартфоні почав нагадувати озвучку телепередач про прибульців із космосу. - Який може замінити буквально будь-який сплав. Його використання переверне світ технологій! Виготовляти плати стане набагато простіше і... - мама була зовсім не підкована в питаннях техніки, а тому запнулася, очевидно, згадуючи те, що прочитала: - Загалом там якийсь надметал... Або не метал. Але він дуже унікальний. І коли він потрапить на ринок, то всій фінансовій системі кінець.

- Маячня якась, - винесла я свій вердикт, і він закономірно не сподобався мамі.

- Що означає маячня, Олівіє?! Ти взагалі про це вперше чуєш і вже спростовуєш? Наче ти така розумна! Я взагалі з перевірених джерел інформацію отримую, там люди освічені сидять, а не як ти – папірці в офісі перебирають.

Я лише зітхнула, заїжджаючи на підземний паркінг бізнес-центру. Мама думала, що читаючи новини можна чудово розбиратися в будь-якій темі, їй вистачало одного дня, щоб вивчити перші строки пошуковика і вже уявляти себе експертом. Мені вже давно набридло з нею сперечатися, доводячи, що все трохи складніше, ніж у популярних статтях, тому просто слухала і мовчала.

Ще кілька хвилин мама розпиналася на тему того, що на нашу економіку чекає крах, а потім швидко попрощалася.

Я стомлено потерла очі та вирушила до офісу.

Двері ліфта вже зачинялися, коли в кабіну встиг заскочити Ентоні Рід.

- Привіт, Лів, - посміхнувся він, блиснувши на мене фіолетовим відтінком синців під очима, і одразу перейшов до справи: - Загалом, за тією інформацією, що ти повідомила, є відгук. На тебе справді подали до суду. Адвокат Ітана висунув позов про моральний тиск з твого боку під час підписання договору.

Я здивовано підняла брови, взагалі не розуміючи, що це означає. Ентоні нервово посміхнувся і пояснив:

- Позов був поданий без оприлюднення. В такому випадку адвокат позивача повинен сам повідомити відповідача, суд на себе такого обов'язку не бере. І здебільшого відповідачі навіть не здогадуються, що на них заведено справу. Загалом, якби Ітан сам тобі не зізнався, то ми програли б справу просто не з'явившись до суду.

– Супер! - видихнула саркастично. І так паршивий настрій скотився ще на одну сходинку нижче. - І що тепер?

– Тепер нічого. Виграємо цю справу, її закриють. Слухай, Лів, - тон адвоката став змовницьким: - Може спробуємо довести, що у твого колишнього якийсь психічний розлад? Бо він якось взагалі не логічно діє. Тоді зможемо і…

- Я просто хочу від нього позбутися, - простогнала я, привітно махнувши Еріці рукою. - І рухатись далі. У мене зараз і без Ітана проблем вистачає.

Емма простягла мені якийсь список, мовчки кивнула Ентоні та пішла за нами. Адвокат знизав плечима:

- Загалом так, з усіма цими медичними експертизами питання затягнеться на кілька місяців, якщо не років. Але Ітан претендує на половину спільно нажитого майна.

Я підібгала губи, а потім втомлено зізналася:

- Поділ тільки почався, а мені вже так набридло… роби, що зможеш. Якщо суд вирішить віддати половину Ітану, то я скорюся. Це не велика плата за мою свободу від нього. Принаймні я більше не думатиму, що за моєю спиною сидить щур, готовий відгризти мені вухо.