3. Інгемар

Вихідка Альви цілий день не давала мені спокою. Особливо той погляд її зелених очей, коли королева вимовила «приходь». Так просто слово злетіло з її чарівних губ, ніби дружина справді готова була пустити мене до своєї спальні. Від цього навіть горло стисло спазмом. Я чудово розумів, що це обман, і Альва знову затіяла якусь свою божевільну гру.

Вона мене ненавидить, а я навіть не знаю, за що. Напевно, ніколи й не дізнаюся, адже дружина не дозволяє навіть підійти ближче, ніж на п'ять метрів. Вперше з нашого весілля дівчина сиділа зі мною поряд, так близько, що я міг би торкнутися її, якби простягнув руку. Але я цього не хотів.

Прекрасно усвідомлював, що за гарною оболонкою приховується дурна істерична і жорстока жінка, яка не щадить ні слуг, ні аристократів. Вона вимагає схилятися перед нею лише за те, що їй усміхнулася фортуна - вона стала живим втіленням стихій, єдиним магом за багато років, хто здатний практично безмежно черпати сили з чотирьох стихій та наказувати їм.

Альва стала світлом Веліанори та надією на те, що ми зможемо відновити баланс сил. Тоді люди перестануть гинути від магії, що мимоволі виривається, та викликає обвали в горах, чи гігантські хвилі, що накривають міста, чи припливи, чи аномальні холоди й дощі, або посуху і жахливу спеку.

Безрідну магиню було вирішено зробити королевою. Заради порятунку Веліанори я був ладен одружитися хоч з демоном. Альва має стабілізувати ядро, коли ми витягнемо його на святкуванні.

Минулого року вона лише спробувала це зробити, ледь вплинула на осередок магії нашого світу, але ефект і так був настільки помітним, що королеву почали шанувати як святу. З того часу їй стало дозволено абсолютно все, і ніхто не наважується їй суперечити.

Також міністри сподівалися на те, що два сильних маги, такі як я і Альва зможемо народити сильних дітей, а нові здорові обдаровані люди вкрай потрібні країні.

Та мої стосунки із дружиною так і не налагодилися. Прямо на церемонії вона заявила мені, що не пустить у свою спальню і взагалі не бажає бачити. Я намагався налагодити стосунки. Не гнався за коханням, розуміючи, що у нас договірний шлюб, і ми надто різні люди. Вона все життя бідувала, а я ріс у палаці, виховувався як майбутній король. Але навіть дружні стосунки Альва відмовлялася зав'язувати. Я ніби був її особистим ворогом. Щоразу, коли я намагався наблизитися до неї на балах, як офіційний чоловік, вона закочувала гучні скандали. Тому незабаром я перестав намагатися. Сприймав її як напівбожевільну королеву, яка просто живе в іншому крилі палацу. Слуги виконували всі її чудасії, а я намагався навіть не перетинатися з дружиною без потреби. Фавориток ще ніхто не скасовував.

Так я думав донедавна. Поки дівчину, яка іноді проводила зі мною ночі, не стратили прямо на головній площі за наказом королеви. До коханки я не палав пристрасним почуттям, вона була швидше розвагою: симпатична і досить легковажна. Але вона точно не заслуговувала на смерть. Альва заявила, що суперниць не потерпить, нагородила мене отруйною усмішкою і знову зникла у своїй половині палацу.

У мене залишалася надія на те, що цього року ядро ​​вдасться стабілізувати настільки, що потреба в постійному перебуванні Альви ближче до місця, де спочиває осередок магії, відпаде, і я зможу відправити її в одну з далеких резиденцій.

– Ти зміг з'ясувати, що сьогодні сталося? - завершивши зі справами, я відкинувся на спинку крісла і повернув голову до Рунольва. Чоловік стояв біля книжкових полиць у моєму кабінеті та щось шукав у одному з фоліантів. Відповів мені, не відриваючись від читання:

- Служниці сказали, що з самого ранку вона прокинулася якоюсь дуже дивною, але ввечері це минуло. У свої покої вона повернулася в більш звичному настрої. Можливо, якісь коливання магічного фону на неї так подіяли?

- Я б відчув коливання, - задумавшись, безбоязно підніс руку до свічки. Полум'я з ґнота стрибнуло мені на долоню, немов радісне щеня, спалахнуло яскравіше, підняло жадібний язик вище.

- Тоді просто сон поганий наснився, - друг, нарешті, відклав книгу і почав нишпорити очима в пошуках іншого видання. - Хто ж її зрозуміє. Альва з логікою не особливо товаришує. Але сьогодні її поява взагалі зіграла нам на руку, без голосу королеви ми б ще кілька тижнів сперечалися з Радою про правильність протоколу захисту ядра.

- Це мене й насторожує, - зітхнув, повернувши вогник свічці. - Чого б їй допомагати мені?

- Ти не розглядаєш той варіант, що вона взагалі нічого не розуміла зі сказаного на засіданні? Коли настав час говорити, ляпнула перше, що спало на думку.

- У її голову могло прийти все, що завгодно, але не згода з моїм вибором. Більше нічого не чути?

- Ні, - Рунольв нарешті залишив книги у спокої і повернувся до мене: - Вона лягла спати пів години тому, тоді до мене й примчала Віві. Майже до самого вечора королева була дивною - мовчазною, спокійною і задумливою, а потім прийшла до тями, відтягала одну зі служниць за волосся, покричала на кухаря і змусила покоївок робити їй масаж, після цього завалилася спати.

- Нічого не розумію, - важко зітхнувши, я підвівся з місця і попрямував до дверей: - Вже пізно, Рунольве, іди відпочивати. Завтра день не легкий.