3

Після натискання кнопки сталося дещо непередбачуване. Кімната, осяяна найяскравішим світлом, запалала. Кожний матеріал, що міг горіти вмить займався вогнем та ще дужче розгорався, а матеріал, який не горів — плавився. все горіло без диму. Піднявся величезний ґвалт та крик, люди в паніці почали вибігати з приміщення. Гаряче повітря попадало в легені та опікало їх зсередини. Жоден не розумів, що коїться; направду, в такі моменти перша реакція — тікати так, щоб і духу в приміщенні не лишилося. Врятуватися змогли далеко не всі. Весь кисень, який знаходився у кімнаті, підтримував горіння і доволі швидко скінчився, дихати було нічим. Найпотужніше палало в перших рядах: ближчі до винаходу крісла просто розплавилися, а гості, що там сиділи, випарувалися в прямому сенсі цього слова. Частина кам’яної стіни, підлога, стеля біля машини також плавилися, настільки висока була температура. Через деякий час почався обвал будівлі, і уламки поховали під собою останні подихи вогню. Пожежники приїхали швидко, але гасити вже не було що. Вогонь забрав із собою майже всю будівлю.

Тих, що вижили відправили у лікарню з важкими опіками шкіри та іншими травмами. Інших розпитували про те, що сталося. Ніхто не міг відповісти, раптовість та шок зіграли свою роль.

— Що ви бачили, коли йшли тією вулицею? — спитав один поліцейський у перехожого

— Я лише різко відчула жар та сильний головний біль в потилиці, мене знудило, я присіла на лавці недалеко від цієї будівлі. Через хвилину мені стало краще і, підвівшись, побачила як люди в паніці вибігають звідти, їх шкіра була темно-червона, у деяких навіть чорна. Я подзвонила у швидку та підбігла до постраждалих, вони нічого не могли сказати. Я... Я...

— Заспокойтеся. Медики надають допомогу, — озвався фельдшер однієї з карет швидкої допомоги, що стояв поряд. — Травми важкі, проте лікарі зроблять все можливе, щоб зберегти життя та здоров’я поранених.

— Людина правду каже, лікарі зроблять все необхідне, заспокойтеся, може дати води? — підтримав поліцейський.