2

Стояв морозний ранок. Це день презентації. За тиждень до лабораторії приїхали науковці з усієї країни. Варто зазначити, що кімната з новим винаходом знаходилася в кінці великого залу, таким чином машину було видно з будь-якої точки великого приміщення. Людей прибуло доволі багато.

Розсівшись по своїх місцях, вчені перешіптувалися між собою, їх очі були прикуті до нової, невідомої технології у куті кімнати.

— Ти справді вважаєш, що це не обман? Вже давно доведено, що створити машину часу неможливо...

— Маю сумніви щодо правдивості, але хіба тобі не цікаво чим завершиться усе це видовище?

— Не можу дочекатися коли все почнеться...

— А я вчора таку смачну лазанью з’їв...

Зал наповнися словами, що зливалися в один нерозбірливий шум.

Через деякий час презентація проекту почалася.

— Доброго ранку, шановні колеги, — в залі запанувала тиша, яку переривав лише поодинокий кашель. — Сьогодні я, Коцюба Лаврін Дмитрович, хочу презентувати вам новий винахід!

На екрані з’явилася простенька за своїм дизайном (Лаврін не був хорошим дизайнером), але неймовірна змістовна презентація.

— За моєю теорією і за різними теоріями вчених-теоретиків минулого, переміщатися в часі можливо. При переміщенні в часі спотворює систему координат простір-час, створюється новий паралельний всесвіт, де події йдуть зовсім по-іншому. При цьому час, з якого ви потрапили, вважатиметься далеким майбутнім. Моя машина часу не може переміщувати предмети у майбутнє. Якщо щось змінити в новому всесвіті, то через деякий час його неможливо буде впізнати. Це так званий ефект метелика. Тому важливо бути дуже обережним при використанні цієї машини. Принцип роботи полягає у використанні нових, раніше невідомих ультрачастотних електромагнітних хвиль, які дістали назву хвилі Коцюба. Їх вперше було зафіксовано дванадцять років тому. Необхідні великі потужності для вдалого досліду, саме тому машина має такі великі габарити. Такі хвилі викривлюють час, що дає змогу переміщатися у часі. А тепер давайте я вам продемонструю роботу цієї технології. — сказав вчений та взяв м’якого іграшкового ведмедика

Лаврін підійшов до машини, відкрив кабінку та поклав туди іграшку

— Що ж, зараз цей предмет зникне з кабінки та з’явиться на тому місці, де був кількадесят секунд тому.

Вчений натиснув на кнопку. Машина почала гучно торохтіти.