18. Повчання товариша та зневіряння

        Айрін було тяжко прокинутись. Щоденні недосипи та пізні засиджування на роботі давалися в знаки.  
     Дівчина була надто самовпевнена, коли погоджувалась на роботу в музичній індустрії.  
     Тепер вона мріяла про повноцінний сон та нормований графік роботи.  
        - Я заїду по тебе через пів години. – на тому кінці телефону чувся жвавий голос Кім До Хі.  
         Відкинувши телефон в сторону, Айрін продовжила мляво чистити зуби.  
         - Подруго, маєш кепський вигляд. 
      - Ми до самого рання сиділи в студії звукозапису. В мене було всього декілька годин на сон… ще питання будуть? 
   Товариш не заходив до дівчини в квартиру,  він чекав на неї в своїй машині.  
         - Я ж говорив,  що буде не легко. Проте, ти вперлася як вівця... 
            - Я тобі щось говорю? 
         - Ще б ти мені говорила! Мовчатимеш як риба... Я бачу по твоєму обличчю. Ось, тримай. Мама передала тобі кімбап... Певне ти ще не снідала.  
               - Я вранці не їм. 
               - Кому ти говориш... Поїж, поки їхатимемо.  
      - Ну добре, з'їм лише тому, бо ти від мене не відстанеш. 
               - Ну звісно... – чоловік посміхнувся.  
                - Ти їздиш на роботу без своєї дівчини?  
        Смакуючи кімбапом, Айрін бажала розбавити гнітючу тишу.  
                 - До Юн. 
         - Вибач, забула як її звати. Тоді було стільки емоційних зрушень...  
            -  Її робочий день розпочинається раніше. Ми рідко їздимо на роботу разом. 
                 - А... Мамі передасиш слова подяки за кімбап. 
               - Добре... То може скажеш як ти? Як відбувається адаптація? 
                - Ти сказав, щоб я не скаржилася... 
                - Айрін,  припини... Я намагався тебе відмовити від твоєї дурної затії.  
              - Пообіцяй,  що просто мене вислухаєш і не будеш повчати.  
                   - Обіцяю...  
                  - Я знала, що буду працювати, як кінь... Проте, я не уявляла маштаб цієї понаднорми. Мені подобається працювати з хлопцями, але це дуже важко. І я не можу сказати їм що я втомилася,  бо учасники гурту сидять до останнього. 
                  - Ніколи не пізно все змінити.  
      - Так, ти маєш рацію. Якщо я не пройду випробувальний термін,  то я не буду відстоювати себе і прийму свою поразку.  
               - І правильно зробиш. Відпочинь. Давай звожу тебе по невизначених місцях Кореї. З'їздимо на острів Чеджу. І цього буде вдосталь,  щоб зрозуміти Корею та корейців.  
               - Ти ж не думаєш, що я всюди побуваю і полечу назад додому? 
             - Ну, є ще варіант вийти заміж за заможного корейця і сидіти на його шиї. 
                 - Так собі перспектива.  
                - Ну, а що ти робитимеш? 
                 - Знайду собі роботу в сфері обслуговування.  
                 - І ти думаєш,  що там ти будеш як на Мальдівах? 
                  - Ти обіцяв, що не будеш мене повчати.  
           - Годі, тобі. Я ж хочу як найкраще. Тут рідко досягають успіху навіть ті, хто тут народився. А ти приїхала з іншої країни і хочеш влитися в цю атмосферу, очікуючи від цього щось нереальне.  
               - Значить я доведу тобі, що я чогось досягну.  
               - Я не говорю тобі,  що ти чого не зможеш досягти. Ти ж Айрін Медок... Я говорю про ціну, яку ти заплатиш. 
                 - Ну і що? Це буде моїм уроком.  
            - Як це ну і що? Тут, я твоя найближча людина. Хочеш, щоб я спокійно на це реагував? 
                 - Хотілося... 
   До Хі перестав з Айрін  сперечатися. Він побачив, що її неможливо було переконати. Проте, він сподівався,  що вона самостійно змінить свою думку і тому затих.  
    Залишок шляху до роботи,  вони їхали мовчки.  
     А коли До Хі припаркував  машину коло офісу,  Айрін побігла стрімголов, не дочекавшись його.