- Айрін, чим тебе привабила Корея? – Джи Вон говорив до дівчини з набитим ротом. Проте, це не завадило їй розчути сказане.
Дівчина насилу пережувала пасту та поспішила відповісти на питання молодика.
- Спочатку, я почала дивитися ваші дорами і потім зрозуміла, що у вас незвична та самобутня культура... – вона зупинилася, ніби підбираючи правильні слова. Але потім, нервово перемішавши пасту паличками, продовжила. - Загалом... Я не знаю істинної причини. Проте, мені чомусь хотілося тут побувати.
- Не думала тут залишитися?
- Я люблю свободу дій. А у вас висока конкуренція. Я не впевнена, що витерплю до кінця своїх днів таке життя.
- А якщо раптом закохаєшся?
- Ооо... – дівчина зніяковіла. Але не надала цьому значення. Адже питання було абсурдним. І взагалі, вона віднеслася до цієї розмови, як до чогось несуттєвого. - Я дуже в цьому сумніваюся. Бути інтернаціональною парою - не легка праця.
- Ти знаєш мову. Тобі нічого боятися.
- Якби ж справа була тільки в цьому. А як же менталітет... – Айрін знову запнулася. Їй хотілося говорити обширно, але усвідомлення того, де вона знаходилася, змушувало її бути стриманішою. – Це... і ще купа перешкод. Таке кохання зароджується між сильними людьми.
- Маячня. Коли кохаєш людину, то всі труднощі стають безликими.
- Ти мав стосунки з іноземкою?
В цю мить, всі чоловіки звернули свої погляди на Айрін. Від цього їй стало ніяково, адже вона дала волю своєму язику і геть забула, в якій компанії знаходилася.
- Пробач. Я захопилася. Це справа кожного... просто, не розумію як такі відносини можна назвати легкими. – Айрін поспішила виправдати свої слова.
- Все гаразд. Ти цікаво розмірковуєш.
- Хто твої батьки?
- Вони...
- Дживоне! – Да Сон перервав молодшого напівслові, подивившись на нього суворим поглядом.
- Все добре. На це я можу відповісти. – дівчина запевнила старшого, а потім знову звернулася до молодшого. - Мої батьки викладачі. Мама – вчителька іноземних мов, а батько – вчитель географії.
- То ось чому в тебе така жага до подорожей та хист до вивчення мов... – Джи Вон поводив себе розкуто. І навіть реагував на відповіді Айрін якось по-дитячому.
- Вони не забороняли тобі сюди прилетіти?
- Відмовляли... Але, тут живе знайома родина. Їх син жив у нас, коли навчався в одному з наших університетів. І тому, не надто переймалися, коли відпускали. Та й, що вони можуть мені зробити. Я вже доросла. Є своя голова на плечах.
- Той син... Це До Хі?
- Так.
- Ви з ним добре товаришуєте?
- Що ти маєш на увазі? – відчувши в голосі молодика дивний підтекст, Айрін вирішила перепитати.
- О, ні-ні! Я без зайвих натяків.
- Ми з ним хороші знайомі.
- Зрозуміло... Ти навіть й не думаєш заводити відносини з корейським чоловіком?
- Дживоне! – Да Сон знову втрутився в їх розмову. – Айрін, ти не зобов’язана відповідати на такі безглузді питання.
- Ні, все добре. Ми просто розмовляємо. На такі питання я можу відповісти... – подарувавши легку посмішку Да Сону, дівчина знову втупила погляд на свого співрозмовника. - Я про це не думала. Але, це малоймовірно. Це важко для мене. Тим паче, я іноземка. А це підсилює важкість такого кроку.
- І все-таки... В нас дуже багато красивих чоловіків. Хоч до прикладу візьми мене... невже ти мені відмовиш? – молодик поважно випростався, ніби був на видані.
- Напривеликий жаль... – Айрін пожала плечима.
- Але чому?!
- Ти учасник гурту, якого знає... половина світу так точно. В тебе повно фанатів. Я боюся за своє життя. Та й бути дівчиною зірки – така собі затія. Я надто владна і такі відносини мені не підходять.
- Думаєш, я...
- Думаю, ми вже засиділися. Пора братися до роботи. Дживоне, поприбираєш.
Му Лан як обшпарений підвівся на ноги. Його суворий голос спантеличив всіх учасників гурту, в тому числі й Айрін.
Дівчина відчула свою провину та зайшлася вишукувати в своїй голові причину такої поведінки. Проте, їй нічого не спадало на думку.