12. Початок випробувань

           Айрін сиділа серед купи роздрукованих паперів. 

       Від їх кількості, дівчина відчайдушно бралася за голову. Проте бажання працювати в музичній компанії та небажання підвести знайомого – змушували її щосили вивчати їх вміст.

        Проходячи прочитане раз за разом, вона втрачала плин часу і тому зливалася з ним воєдино.

      Вона вперто йшла до мети, адже пообіцяла До Хі, що в жодному разі не стане рюмсати.

      І ось коли вона дочитувала останній листок паперу,  вона глянула на свій наручний годинник.

               - Геть забула. Потрібно зателефонувати батькам.

      Вона набрала їх по відеозв’язку.

             - Щось ти геть втомлена. Мені це не подобаються. – мама Айрін почала зхвильовано причитати.

            - В нас вже ранок. Я погано спала. Ще до кінця не пройшла адаптацію. Ви вже лягаєте спати?

            -  Так, вже стелимось... Ти як?

             -  Я добре. До Хі влаштував мене до себе на роботу. Сьогодні мій перший робочий день.

           - Я говорила з пані Кім... вона сказала, що ти від них з'їхала. – мати обережно промовляла кожне слово, адже вбачала на обличчі своєї доньки втому і тому не хотіла її сварити.

             - Так, мамо. Тільки прошу, не починай повчати. Це було вдалим рішенням. Мені некомфортно жити на чужій територій та шиї. Тим паче, вони живуть дуже далеко від моєї роботи.

            - До Хі міг би тебе підвозити. Ви ж разом працюєте.

           - Мамо! В нього є дівчина. Не хочу, щоб між ними виникали через мене суперечки.

             - Ну дивись сама... ти нормально харчуєшся?

            - Так. Готую собі сама.

             - Я досі не можу змиритися з тим, що ти на другому кінці світу. Чому тобі вдома не сидиться? Чому ти не можеш бути як Лілі?

               - Мамо, не починай. Мені подобається таке життя.

           -  Може, ще й зятя-корейця приведеш у нашу хату?

           -    А що буде,  якщо приведу?

             -   Мені, хоч кого хоч приводь. Ти будеш з ним жити - не я.

            -  Давай не будемо вигадувати зайвого. Я тут  - щоб розвіятись.

             -  Добре.

            -  Домовились... добре мамо, я вже буду збиратися на роботу. Не хочу запізнитися у свій перший день. Передзвоню пізніше.

            -  Добре, доню. Будь обережною. Ми з батьком хвилюємось.

          -  Обіцяю повернутися додому цілою та неушкодженою. Люблю вас. Бувай.

            Закінчивши розмову,  дівчина без сил плюхнулася на ліжко.

     Була тільки п’ята ранку і в неї було ще дві години в запасі.

      Вона навела будильник на сьому ранку і без задніх думок поринула в сон.