10. Несподівана зустріч

      - Справді?! Знайшли час, коли телефонувати. Потрібно дзвонити тоді, коли я в туалеті? Серйозно?!  - дівчина вигукувала здивування. Її телефон не припиняв подавати звуки мелодії  і вона подивилася на екран. 
       - Невідомий номер... хто це може бути? Ай, підніму. Можливо помилково набрали. 
       - Слухаю... - почувши на тому кінці корейську мову, дівчина напружилася та поспішила себе виправити.  - Слухаю.
        - Пані Айрін, вас прийнято на посаду перекладача. Не могли б ви дати свою електронну пошту, щоб я скинула всі матеріали, які вам необхідно знати. 
         - Могла б...  Так, я скину. 
         - Чудово. У вас висвітлився цей номер. Скиньте сюди.
         - Добре. 
         - Матеріали, що вам найдуть, необхідно знати на завтра...
          - На завтра?! 
          - Так. У вас взавтра перший робочий день. 
          - Перший робочий день?! Завтра?!
          - Так... ви не задоволені? 
          - Я трішки збентежена.
          - Чудово. Тоді, до завтра. 
          - До завтра. 
         Айрін швидко відправила повідомлення з необхідною інформацією, а потім прийнялася відходити від потрясіння. Вона була здивована такою швидкістю, адже тільки вранці вона відстоювала цю роботу, а ввечері  - вона була прийнята в штат.  
          - Айрін! Сюди! 
        Дівчина неквапливо переступала ногами. Побачивши компанію знайомих молодиків - вона ледь зніяковіла. 
       Її товариш з своєю дівчиною сиділи за іншим столом з компанією знайомих облич.
          - Доброго вечора. 
          - Доброго вечора. - всі молодики в один голос з нею привіталися, легенько вставши на ноги, щоб поклонитися. 
          - Такий приємний збіг. Чи не так?
          - Напевно. - Айрін намагалася видавити на своєму обличчі щиру посмішку, бо відчувала певну скутість, але хотіла це приховати. 
           - Любите морепродукти?
           - Деякі. 
           - Пропоную спробувати їхній фірмовий суп... Він, ну дуже смачний. 
          - Я...
          - Він занадто гострий... Ти таке не їсиш. - До Хі відчув зніяковілість подруги, адже Хо Ші не відступав.
          - Я справді не їм гострого... Надаю перевагу європейській кухні. 
          - Гм, тобі буде тут важко. Ми любимо в страву добавляти перець. Практично, все що тут є - все гостре. 
          - Це не є проблемою... готуватиму собі сама. Але, ворогом своєму шлунку не буду. 
          - Ти дійсно кумедна... - обличчя чоловіка залилося посмішкою. - В тебе на це не буде часу. Повір мені. 
          - Я щось вигадаю. 
        Му Лан мовчав. Він пильно вдивлявся в обличчя дівчини. 
        Чоловік досліджував емоції, що супроводжували її впродовж всієї розмови. 
         - У вас неправильно налаштований годинник. - його слова були лаконічними. Вони не супроводжувалися якимось емоціями, але дівчина помітила погляд чоловіка. 
       Його очі були невблаганними, ніби він бажав від неї абсолютної уваги. Від чого їй стало трішки не по собі. 
        Айрін не була готовою до таких дивоглядок, тому швидко опустила погляд, кинувши його на наручний годинник. 
          - Ні, все вірно. Це часовий пояс моєї країни. Мені так зручно пильнувати час, щоб телефонувати рідним. 
           - Сумуєш за ними?
           - Ще не встигла... - дівчину перервав звук телефону  і вона втупила свій погляд на його екран. 
           - Що?! Тут до сотні сторінок... До Хі, я мушу йти. - дівоча рука доторкнулася плеча свого товариша, від чого він теж втупився в її телефон.
           - Давай я тебе підвезу. - слова чоловіка були громом серед ясного неба. Від несподіванки, всі присутні за столом звернули на добродія свої голови, адже подібне було для них в новинку.  
           - В цьому немає потреби, Му Лане. Я сам відвезу Айрін.