9. Вечірній перекус

         - Я так зголоднів, що з'їв би зараз цілого слона. 
        - Давай зробимо замовлення. - Му Лан потягнувся за телефоном. 
        - Нііі... вже набридло сидіти в студії. Давай трішки розвіємося. В нас ще ціла ніч попереду. 
         - Нам потрібно відволіктися,  бо мізки закипають від думок... давайте сходимо кудись. Я чув, тут неподалік є непоганий заклад - там подають суп з морепродуктами. 
         - Хочеться чогось ситного. 
         - Я не хочу нікуди йти. Ми втратимо час... І як ми можемо надихнутися димом та гучним людом?
         - Ми всерівно стоїмо на місці. Якась година не зіпсує наші старання... а навпаки - може нас надихнути на написання пісні. 
         - Ми не пишимо пісню про їжу. 
         - Як хочеш. - Му Лан байдуже відвернувся від хлопців. Він натягнув навушники та продовжив працювати над словами пісні, яку вони повинні вже взатра представити продюсеру.
         - Ні. Ми йдемо всі... - лідер гурту стояв на своєму.  - Му Лане, годі тобі. Ти ж бачиш, що нічого не виходить. Яка різниця, як ти проведеш цей час? Так хоча б поїсиш... - помітивши, що Му Лан ніяк не реагує на його слова, він позбавив його навушників та повторив свою настанову, але вже більш грізним тоном. - Ми йдемо всі... і це не обговорюється!
         Весняний вечір був заповнений квітковими ароматами. В повітрі витав дух безтурботного життя та легкого свавілля. 
        Хлопці рідко коли могли так себе побавити. Весь свій час вони витрачали на удосконалення свого гурту - цілими днями просиджували в студії та на танцювальних площадках. Вони вже й забули як виглядає просте життя. 
          - Ого,  яка черга! Я й не думав, що цей заклад настільки популярний!
          - Тут багато людей. Нам буде проблемно тут посидіти. Підемо в інше місце. 
          - Я говорив, що це погана ідея... - Му Лан починав вскипати, але знайоме обличчя його втихомирило.
         Його погляд зупинився на Айрін, що сиділа від нього по ту сторону вікна. 
         Чоловіче серце враз затріпотіло в грудях. Тепло вмить пройшлося його тілом і він став непохитним. 
         Му Лан не міг відвести від дівчини свого погляду. Йому хотілося дивитися в це обличчя без перестанку. 
          - Шкода,  я не поїм свого улюбленого супу. 
         - Йдемо... - Да Сон збирався йти, але рука Му Лана зупинила його.
         - Чекай! Ми вже прийшли... - чоловічі очі світилися радістю, а мозок вигадував слова на ходу. -  Який сенс бродити по вулицях? Вже вечір, всюди багато людей. Поки ми будемо шукати порожнє місце - згубимо дохолери часу. Почекаємо тут. Черга не така вже й велика.
        Всередині Му Лана бушувала кров. Він прагнув потрапити всередину цього закладу - бодай на відстані поспостерігати за іноземкою, що так кріпко засіла в його думках. 
          - Я вперше в житті скажу ці слова - Му Лане, ти мав рацію - ліпше б залишилися в студії і замовили їжу туди. 
          - Це точно. Іноді, твоя лінь буває корисною. 
          - Це не лінь - а виважені рішення. І якщо вже вийшли, то маємо чекати... - чоловік продовжував стояти на своєму, але робив це так, щоб ніхто не запідозрив його справжніх намірів.
         Хлопці згодилися на пропозицію старшого, адже в чомусь він мав рацію. Вже була вечірня година - час, коли всі люди після важкого робочого дня воліли забутися в смачних закусках та соджі... Практично, всі подібні заклади були заповнені офісними працівниками. І в хлопців не було іншого виходу, як не почекати своєї черги.
          - Ооо... Наша черга! Нарешті. 
        Молоді чоловіки юрбою зайшли всередину. Їх гамір було чутно у всіх куточках будівлі, лише думки Му Лана не були взаємними. Він дивився в куток, де сиділа Айрін. 
       І коли дівчина різко піднялася з-за столу та рушила в його сторону - його серце вмить затихло. Він не знав куди дівати свої очі, бо не міг відвести свого погляду. Навіть в домашньому вбранні вона мала милий вигляд. 
       А поки він жив у своїх мріях - дівчина пройшла повз, ніби він був невидимою стіною. Вона навіть не глянула на нього. Щоправда, вона могла його й не помітити, адже він був вищим за неї на дві голови. Цю ознаку він підкреслив, як тільки вона з ним зрівнялася... 
        - Це ж та дівчина?  
        - Яка дівчина?!
        - Наший новий перекладач!
        - Справді?! Їй теж подобається суп з морепродуктами? В нас є багато спільного. Вона однозначно - моя доля... така вродлива. Я однозначно закохався. 
         - Годі говорити дурниці! Досить стояти в проході - ми заважаємо іншим. - Да Сон вмить перервав безглузді наративи молодших. Йому не хотілося, щоб ці жартівливі слова хтось почув, адже їхній інститут репутації був досить хитким. 
          - Вона сама тут? Чи з кимось прийшла?... А раптом в неї є чоловік? Точно! Це тому, вона не звернула на мене свою увагу. Якби вона була не стосунках, то неодмінно помітила мене. Мою вроду важко не помітити. 
          - Про що ти говориш? Дівчина була розгублена і їй було не до флірту. 
          - Му Лане, куди ти дивишся? - Да Сон покинув нарікання на молодших, адже його слова були марними. Проте, він помітив дивний погляд Му Лана, що був наче зачарованим.
          - Тут  менеджер До Хі, давайте приєднаємося до них. 
          - Ти бачиш, що він не один... біля нього дівчина. - Да Сон теж помітив менеджера, але зауважив, що той був з дівчиною.
           - Це секретар Кім. 
           - Секретар Кім? - Да Сон прищурився та розгледів в жіночому силуеті знайомі риси. - Ай справді... 
            - А раптом в них побачення? Буде не красиво, коли його зіпсуємо. Давайте сядемо за інший столик. 
             - Яке побачення в закладі для перекусів? 
          Му Лан стояв на своєму. Йому було байдуже на всі домисли колег. Йому хотілося поближче побути біля Айрін.
           - Що з тобою? Раніше, ти шукав усамітнення, а зараз, ти готовий перервати ймовірне побачення?
           - Ми давно не бачили менеджера До Хі... Я сам запрошу їх за наший столик. - чоловік направився в сторону пари, що навіть не підозрювала про його наміри.   
         - Менеджер До Хі, секретар Кім... мої вітання. 
         - Привіт,  Му Лане. - погляд До Хі, зачепився за хлопців. - Прийшли перекусити?
         - Так. Не хочете приєднатися до нас?
         - Ми...
         - Чому б ні! Залюбки.  - секретар Кім випалила відразу, як тільки відчула в настрої менеджера ознаки задкування. Їй хотілось побувати в компанії чоловіків, за якими сохне половина дівчат на планеті. Це був її шанс і вона не хотіла його впустити. 
          - Менеджер До Хі, давайте приєднаємося. Разом - веселіше. - щенячі очі підкорили менеджера і він не міг не погодитись на вблагання дівчини.