5. Екзамен на професійну приналежність

        В приміщенні зникла бурхлива балаканина і здавалося, кожен хто тут був, боявся зайвий раз вдихнути повітря. Чоловіки підняли свої погляди в сторону дверей, де стояла їх нова перекладачка.
        Дівчина була для них взірцем естетичної насолоди. Вона привернула їх увагу своєю неповторною зовнішністю та незвичною красою. Її риси обличчя були ідеально збалансовані - яскраві живі очі, що пестилися в блакиті умиротворенної лагуни. Довгі чорні вії придавали погляду певної загадковості та виразності. Ідеальні густі брови підкреслювали жіночу вишуканість.
        А ніс... про її ніс мріяла кожна пересічна кореянка - ніжний та пропорційний, що разом з пухкими звабливими вустами надавав для неї образу дитячості. 
      Всі чоловіки були під враженням і коли вона вклонилася перед ними - вони змогли з легкістю видихнути. Правилами етикету вона володіла і це здалося для них милим. 
     Дівчина проявила до них повагу.
        - Доброго ранку, панове. 
        - Доброго ранку, пані.  - всі в один голос привіталися з Айрін і в повітрі зникло відчуття скутості. 
        - Як вас звуть і скільки вам років, щоб я міг з приналежністю з вами вести розмову? - чоловічий голос звернув погляд дівчини на себе. Він був набагато старшим за тих молодиків, що сиділи за столом, як студенти.
        - Я - Айрін Медок. Мені двадцять сім років. 
        - Ви знайомі з корейською поп-індустрією?
          - Не зовсім.
          - Причина приїзду в нашу країну?
          - Удосконалення мови... Доторкнутися до вашої культури власними руками. 
          - Чим саме вас привабила наша культура?
          - Це важко пояснити словами, пане. Я відчула, що є потреба відвідати саме цю країну... і я тут. 
          - Навіщо, вам ця робота?
          - Щоб утримувати себе. У вас дуже дороге життя. 
           - Ви не знайомі з корейською поп індустрією, але виявили бажання працювати з музикантами?
           - Я думала, вам потрібен спеціаліст, а не фанат. 
           - Хмм... Мали досвід в подібних справах?
         - Ні, але дуже добре володію тими мовами і низкою вмінь, що зазначені в моєму резюме.
         - Не маючи досвіду, ви прийшли влаштовуватися в корпорацію, яка має відмінну репутацію і хочете, щоб ми взяли вас перекладачем? Ви хоч маєте уявлення, що вам необхідно робити?
         - Не зовсім, але для цього існує стажування. Чи не так? Я знаю мови, а ви покажете мені куди їх варто використати.
         - В нас немає для цього часу.
         - Дуже прикро... Мені шкода, що я даремно потратила ваш час. Хоча, в резюме все було зазначено і ви б могли відразу відхилити мою кандидатуру... то в якомусь сенсі - ви теж даремно витратили мій час. - дівчина була роздратована, але намагалася втримати свої розбурхані емоції. Вона говорила стисло, ніби відривала кожне слово від своїх мізків маленькими щипчиками. В її голосі було відчутно легкий смак впертих манер, які вона естетично приховувала під милою посмішкою та дитячим поглядом. 
       Їй здалося, ніби над нею вирішили покепкувати і для цього навмисно призначили їй співбесіду та ще й зрання. 
        "Байдуже... буде те, що буде." -  в думках дівчина дала собі дозвіл на речі, наслідки яких не могла передбачити, але вона точно знала, що в жодному разі не буде шкодувати за свій вибір. 
       - Але ж вам ця робота потрібна?
       - Звісно... - Айрін вдихнула на повні груди і продовжила говорити, але з більш переконливим виразом обличчя. Її очі пильно дивилися в очі чоловіка, що намагався роздавити її значимість, як якусь комаху. - Але, я добре знаю, яка у вас конкуренція і тому, якщо я вам не підходжу - то прийму це з гідністю і не буду скиглити,  адже з моїми навичками я довго на місці не сидітиму... 
       - Ви знаєте, скільки людей хотіли опинитися на вашому місці?
       - Напевно багато, якщо ви так відверто ними перебираєте.
       - Ви знаєте хто ці хлопці? - чоловік повернув головою на молодиків, які пильно вслуховувалися в розмову між ним там іноземкою. Вони не думали навіть влазити в ці дебати, адже знали, що у їхнього продюсера навчене око і він знає, що робить. Вони були здатні лише мовчки пожаліти бідолашну і схрестивши за спиною пальці, мовчки сподіватися, що дівчина буде в їхній команді. 
       - Ні, але не даремно існує такий різновид пізнання людей, як спілкування. Думаю, це не було б проблемою, адже між нами не існує мовного бар'єру. - не втрачаючи його погляду, дівчина продовжила говорити. 
        - Вони одна з відомих корейських груп, про яку знають за межами Кореї. Щоб працювати з ними - потрібно багато чого знати про них.
        - Не проблема. Я готова все вивчити.
        - Ви колись були на маштабних концертах якихось артистів?
        - Ні. Мені не подобаються галасливі шумні компанії. Тим більше, на подібних заходах не уникнути штовханини... ці вологі і не ароматні тіла... - Айрін ніби захопилася, але вчасно зрозуміла, що ці слова вона не мала говорити вголос і тому поспішила виправити ситуацію. - Пробачте, це чисто суб'єктивна думка. 
       - Боже, дівчино і ви хочете працювати з артистами?
       - Пробачте, я про це не подумала... 
       - Що ще нам варто про вас знати?
       - Емм... я знаю, що у вас заведено після роботи всією компанією випивати і відмова означатиме неповагу... - перш ніж продовжити, Айрін пильно промацала ґрунт і побачивши м'ягкість в обличчях її очевидців, продовжила розмову з впевненістю, що її слова нікого не образять.  - Справа в тому, я скептично ставлюся до випивки... правильніше сказати, -  я рідко, дуже рідко випиваю. 
          - Тоді, як ви розслабляєтесь від важкого напруженого робочого дня?
          - Неможу сказати, адже не працювала на таких роботах. Всі мої роботи були для мене джерелом розвитку, аж ніяк не каторгою.
        Чоловік усміхнувся, але продовжив говорити у звичній манері.
         - Ви ж знаєте специфіку робіт в нашій країні?
         - Так. 
         - І досі вірите, що вам все легко буде вдаватися?
         - Я хочу спробувати. 
         - І що? Готові навіть знехтувати своїми принципами?
         - Не всіма, але деякі можу змінити.  
       Айрін відчула в чоловічому голосі легкий натяк на вдоволення і в неї з'явилися відчуття, ніби ця робота вже була її.
          - Тоді, вам зателефонують. 
          - Ви мені справді зателефонуєте чи це звичний маневр, щоб якось мене здихатись?
          - Нам потрібно все обговорити, але скажу з впевненістю, що в нас є для вас цілий місяць. Побачимо...