4. Крок до зірок

             Вже зранку Айрін стояла біля величезної споруди. Це було щось схожим на сучасний кітч - такий собі тролінг над усіма чинними художніми традиціями та архітектурними стилями.
      Височезна будівля страшила своїми розмірами, але вражала своєю незвичністю - велика інстальована гітара витіснялася на фоні сірих панорамних вікон і повністю ламала усі стереотипи краси та витонченості споруд.
      Дівчина довго стояла і не могла нагледітись. Її настільки захопило архітектурне надбання, що вона втратила плин часу і геть забула про свою мету. 
       Дівочі очі з цікавістю поглинали все, що бачили і їй ставало від цього комфортно. Кожна подорож вражала її душу до глибини і їй хотілося ще більше пізнавати не пізнаване. 
      А зараз вона стояла біля споруди, в якій ймовірніше буде працювати. 
      Сюди вона прийшла, щоб спробувати себе у ролі перекладача якогось корейського гурту. І хоча вона не мала подібного досвіду - вирішила випробувати долю. Тим більше, в неї не було іншого вибору. Це був один із найкращих варіантів, який запропонував знайомий. 
      Він вже давно тут працював і коли з'явилася нагода, чоловік запропонував кандидатуру Айрін. Звісно продюсер покрутив носом, але відкидувати пропозицію не став. І ось - Айрін Медок стояла біля порогу імперії, що роками створювала успішну кар'єру багатьом молодим виконавцям і вона геть не тямила в маштабі незвіданого, що підкинула їй доля.
        Зайшовши всередину, вона розгубилася, адже потрапила в зовсім інший світ - навколо стояла метушня, всі бігали, шамотіли паперами, відповідали на телефонні дзвінки... загалом, будівля шуміла як вулик.
       - Доброго ранку. - Айрін підійшла до ресепшина і привіталася у звичній манері корейського населення. Їй відповіли взаємністю і вона продовжила. - Пепепрошую, як я можу потрапити в цей кабінет? - дівчина бережно вимовляла кожне слово, адже не мала відповідної практики. Вона боялася помилитися у вимові і виглядати смішною в очах корінного носія.
        - Вам потрібно піднятися на тринадцятий поверх. Пройти прямо по коридору і звернути вліво... - побачивши розгубленість в діях Айрін, дівчина з довідкового відділу змилувалася над нею і просто показавши напрям рукою, запросила її слідувати за нею. 
        - Ви наш новий стажер? - витончена кореянка розмовляла на ходу, Айрін ледь встигала за нею йти. Їй прийшлося трішки підбігти, щоб зрівнятися. 
        - Побачимо. Це тільки лише співбесіда. 
      Було видно, як дівчина посміхнулася, ніби Айрін сказала дещо кумедне.
        - Якщо ви вже тут - значить вами зацікавились. 
        - Ви так думаєте?
        - Я це знаю... - секретар зупинилася і повернувшись до Айрін обличчям, окинула її стриманим поглядом. - Ось, ми прийшли. Далі ви самі.
        - Дякую. - вчергове вклонившись своїй рятівниці, дівчина глянула на свій годинник. І зробивши глибокий видих, подумки раділа, що прийшла вчасно. А кореянка розчинилася в повітрі просторих приміщень. 
       Айрін трішки постояла в коридорі та набравши в груди рішучості, постукала в двері і після запрошення увійшла всередину. 
       Дівчина й гадки не мала що на неї чекало за тією стіною. Вона думала, що це буде звичайна співбесіда, але досвід її підвів - вона стояла перед групою чоловіків, що сиділи за довжелезним столом і з великою цікавістю дивилися на неї, як на явлення Христа народу.
       Від цих поглядів, в неї в роті все пересохло, а її язик став таким важким, що вона не могла нічого сказати. 
      Дівчина покрилася потом від надмірних поглядів. Її серце знову почало калатати як навіжене. А ноги прилипли до підлоги так, ніби вона стояла там з роду.
       В цей момент дівчина була ладна лише поклонитися чоловікам, що власне вона і зробила, маючи величезну надію, що цей жест допоможе перевести дух.