Переліт був для Айрін не менш пригодницьким. Їй компанію склав старенький кореєць, що не оминув заляканої дівочої постатті. Йому чомусь здалося, що вона сумувала і він вмить все взяв у свої руки.
Старець робив все, аби дівчина розслабилася і на її обличчі з'явилася посмішка щасливої людини. Він розповідав про історію стародавнього Чосону, про те, який лад тоді існував і як життя їхньої країни змінилося після війни.
Айрін слухала все із широко відкритими очима та з захоплюючою цікавістю. І хоча вона сама цікавилася Кореєю, читала багато джерел та дивилася різні пізнавальні ролики в соціальних мережах - розповідь від очевидця була скарбом в порівнянні з тим, що вона знала до цього моменту.
Коли літак торкнувся азійської землі, старий чоловік не думав полишати дівчину - він допоміг їй заповнити бланки та пройти всю необхідну перевірку.
Кореєць допомагав їй з легкістю долати мовний бар'єр та підказував, як краще та швидко пройти довготривалі процедури. Після всього цього вони розпрощалися.
- Ееейййй! Привіт!
Дівчина помітила серед натовпу чоловіка тридцяти років, що тримав табличку з її іменем і вона якнайшвидше поспішила до нього. Їй кортілося його обійняти. І геть забувши про все на світі - втілила свій задум в життя.
- Після такого, тобі прийдеться вийти за мене заміж.
- Пробач, я так рада, що бачу тебе в живу, що геть забула про ваші цінності.
- Пусте... але в подальшому такого не роби. Люди не так зрозуміють.
- Добре.
Айрін намагалася зробити присоромлений вираз обличчя, але її серцю було байдуже на чоловічі застереження, адже всередині неї все бушувало від щастя.
- Дай-но я на тебе гляну... стрибнула на мене як дика кішка, що ледве втримався в ногах. - руками він відсторонив дівчину від себе і своїми очима швидко пробігся по дівочому силуету.
Пройшло вже багато років з моменту їх останньої зустрічі і хоча він смутно пам'ятав її обличчя, але деяку дитячість він зміг вловити в її вже дорослому погляді.
Дівочі очі були клаптиками блакитної лагуни, що вабила своїм штілем. Вони зовсім не змінилися, лише надали дівчині рис заморської принцеси.
- Виросла...
- Звісно ж! Вже доросла. - усмішка не зникала з її очей.
- Ну так! Переді мною вже стоїть велика пані, а не те дівчисько-заучка.
- Я ніколи не була зубрилою. Можливо, дечим я була захоплена і тому ти постійно бачив мене за книжками... - присоромлена дівчина не очікувала почути від чоловіка про її юнацькі роки, адже здавалося він не був надто спостережливим. - І взагалі, наскільки мені відомо, у вас це не підлягає насмішкам. А ти з мене кепкуєш.
- Добре, кексику. Невдалий жарт. Визнаю... Ну і? Які в тебе плани?
- Спочатку, я б хотіла побути туристом, а потім - працьовитою конячкою. - дівочі очі пильно вивчали весь калейдоском емоцій на чоловічому обличчі. І коли вона зрозуміла, що він вслуховується в її балаканину - без сорому продовжила ділитись власним планом. - Ти ж допоможеш знайти мені роботу?
- Роботу?!
- Так, а що?
Айрін трішки розгубилася, адже реакція товариша її дещо спантеличила. Ніби вона сказала щось сороміцьке.
- Я знаю, що у вас тут недешеве життя. А тих грошей, що я маю - не вистачить на рік. Звісно ж, хотілося б якусь престижну роботу, але якщо не вийде - буду працювати тим, ким пощатистить.
- Чекай, ти приїхала на рік? На цілий рік?!
- Так. І що тут такого? Чому це тебе дивує?
- Це погана ідея. Ти б місяць тут протрималася... мрійниця. От же ж. На рік вона приїхала. Ще й працювати збирається... - його слова супроводжувалися бентежним сміхом. І щоб впевнити Айрін в безумстві намірів, він тицьнув їй пальцем в лоб.
- Ей! Боляче. - дівчина потерла лоб рукою, але насправді вона не відчувала болю. Це була одна із хитрощів, щоб чоловік зм'якшився і пристав на її прохання.
- Що ти знаєш про Корею? Наша країна не така як ваша. Тут будуть чекати від тебе абсолютної віддачі і навіть більше. Хочеш чогось досягти - повинна старанно працювати - не шість годин на добу, а понад норму.
- Я готова. І я знаю, як тут не просто... Допоможеш?
- Навіщо це тобі? Побудь місяць. Я тобі покажу всі красиві місця і на цьому досить. Їдь назад додому.
- Мої річні плани не помістяться в один місяць!
В голосі дівчини було відчутно образу на давнього товариша, але свої плани вона не хотіла ламати.
- Якщо ти мені не допоможеш, то я якось сама... мову я знаю. Знайду небайдужих людей і вони мені неодмінно допоможуть. Я впораюсь без тебе.
Айрін артистично повернулася до чоловіка спиною, зложивши руки на грудях так переконливо, що він був змушений стати на її сторону.
- Добре. Хочеш пригод на свою голову - ти їх отримаєш. Тільки потім не скигли.
- Обіцяю. Буду скиглити мовчки. - дівчина подарувала хитру щиру посмішку і вони пішли.