- Ти зійшла з розуму!
- То нехай! Цей світ настільки важкий, що іншого виходу, як зійти з розуму я не бачу.
Айрін метушилася по кімнаті, достеменно не вслуховуючись в балачку своєї найближчої подруги.
Її думки були деінде, але точно не в цьому приміщенні. Від незвіданого, в неї підкошувалися ноги та час від часу бракувало повітря.
Дівочі мрії ось-ось здійсняться і від цього її серце тарабанило в грудній клітці так, що ще трішки і воно геть вискочить із неї та наостанок, через те що не бережно до нього відносилася, подарує їй парочку гнівних слівців.
Дівчина намагалася сконцентруватися на речах, які їй варто взяти з собою. Вона боялася щось забути чи упустити. Та надодачу ще й подруга теревенила під вухо, збиваючи її з плану.
- Ти таки дійсно, втратила здоровий глузд. Ти полишаєш свій маленький магазинчик, друзів, батьків... врешті-решт свою країну, заради якихось несвідомих відчуттів.
- Припини, ти чудово знала, що відвідати Чосон - це найзаповітніша моя мрія. І це рішення взагалі не несвідоме. Я півтори роки вивчала мову, знайомилася з культурою, слухала досвід інших дівчат та хлопців.
- Так! Але я думала, що ти віджартовуєшся... - подруга була в розпачі. Вона крутилася на ліжку Айрін як дзиґа, намагаючись прийняти зручну позу, щоб було комфортніше відмовляти дівчину від непоправного кроку. - Я знала, що перегляд дорам ні до чого хорошого не приведе.
- Ти смішна і геть не розумієш, що кажеш.
- Ага... тоді поїздка в Туреччину теж була не через їхні мильні опери?
- Ні. Я просто хотіла вдосконалити знання турецької мови. Тим більше, я приїхала не з пустими руками. Цілий контракт підписала... - в промові дівчини можна було чітко відчути за себе гордість. - І якщо слідувати твоїй логіці, то у всі інші країни мене теж вабили чоловіки?
- Це ти можеш кому завгодно втирати, але ж я знаю, що робиться в твоїй голові. На перший погляд ти упорядкована бізнес-леді, а всередині - легковажна бестія.
- Ну дякую, подруго. Ось це так комплімент.
- Я серйозно. В тебе тут бізнес... тобі пригадати, як ти його розпочинала?
- Говориш так, ніби я маю мільйонні статки чи керую нафтодобувною компанією... Тимпаче, я їду на рік і моя справа в надійних руках. - дівчина приєдналася до подруги та кріпко її обняла.
- В решті-решт ти кидаєш мене! Тобі не соромно?
- Я пропонувала поїхати зі мною, ти відмовилася.
- Облиш мене з своїми корейцями.
Айрін залилася дзвінким сміхом та піднялася з ліжка, продовжуючи натрамбовувати свою валізу різними речами.
Вона знала, що Лілі ніколи не погодиться на її авантюри, адже не полюбляла такі експерименти. Вона була більш одомашненою дівчиною і якщо вже подорожувала, то тільки декілька днів.
- Розумієш, це моя мрія. І в мене таке відчуття, що це має статися зараз... або ніколи.
- Ти ніби з іншої планети. І кому б я не сказала, що знаю таку дівчину, яка так експерементує з своїм життям - ніхто б не повірив... і вони б були праві. Бо яка здорова людина залишила б все нажите і поїхала б бог-зна куди, не знаючи, що на неї там чекає?
- І я не зможу тобі передати тих відчуттів, що я проживаю кожного разу, як тільки лечу в іншу країну... Це як ковток свіжого повітря. Новий досвід... ніби це переродження.
- Мені шкода, що я не зможу тебе зрозуміти... можливо, коли б ми були на однаковій хвилі то я була завжди поруч з тобою і мені не доводилося кожного разу жахатися та позбавлятися парочки сірих волосин на моїй голові.
- В тебе світле волосся і як ти їх там знаходиш?
- Напевно, я тобі заздрю... В твоїх діях стільки волі, що це підштовхує до нових звершень. Ти ніби мене мотивуєш... Звісно, не так, щоб все кинути і полетіти з тобою, але після того, як тебе посаджу на літак - парочку бізнес-ідей напишу.
- Так... начебто все взяла.
Дівчина знову сіла поруч із подругою. Вона вже не вловлювала сенсу в словах Лілі, адже їй було марно щось доводити, бо вона мала зовсім інші цінності.
- Ти вже написала, що тобі привезти?
- Ти тільки летиш... і в мене є цілий рік, щоб над цим подумати.
- Це точно.
- Як твої батьки на це відреагували?
- Що вони скажуть... хвилюються, як завжди. Тішить те, що вони мають там зв'язки з однією сім'єю і відпускають мене без повчань та настанов. Батько домовився, щоб мене там зустріли... Перші дні поживу в них, а потім я знайду щось сама.
- Я думала, ти вже щось знайшла.
- Звісно... - Айрін говорила пошепки і впевнившись, що їх не почують, продовжила. - Потрібно створити для батьків картину слухняної дочки. Потім, скажу їм, що було не зручно залишатися там і тому винайняла інше місце.
- Що думаєш там робити?
- Знайду роботу і буду там працювати. Ти ж знаєш, що життя там дороге.
- Боже, чому я досі думаю, що це дурна затія... Ти розумієш, що міняєш нормальне життя на невідомо що? Тут ти маєш свою справу, а там будеш посуд мити.
- Побачимо... Я знаю декілька мов і їню теж - а це великий плюс. Буду шукати щось престижне, а якщо вже не вийде - буду мити посуд. За це там теж непогано платять.
- Ти б чула себе збоку.
- Лілі, я цього хочу. І я це можу собі дозволити. Це було дивно, якщо б я кинула дітей та чоловіка. А бізнес... знаєш, він може безлічі разів прогоріти, а ось мій мозок лишається зі мною назавжди. І тому, я не боюся його втратити. Через рік в мене буде щось нове і більш грандіозніше, ось побачиш... - дівчина подивилася на подругу і з останніх сил промовила. - Мене туди тягне. Це всього лише рік...