Розділ 9 - Марк

 Обличчя заліплювало снігом, руки мерзли навіть у теплих рукавицях. А Марк все підіймався догори прив'язаний міцними мотузками з карабінами. Він вибирав шлях, перевіряв ногою кожен камінчик. Але іноді вони сипалися каменепадом під ногами. Марк одягнув сучасне спорядження, теплу термобілизну, взуття. Легкий, але теплий верхній одяг. 

      Він любить займатися альпінізмом і часто їздив спробувати сили на різні вершини чи невеликі скелі різної складності. 

      Він подумав, що йому вже знадобиться допомога свого друга та викликав снігового барса, щоб той глянув чи ще далеко до вершини та кратера сплячого вулкана.

      Барс, почувши думки Марка, пострибав зручним шляхом до цілі. Він балансував своїм хвостом та плигав по виступах граційними рухами. Згодом барс повернувся назад, зупинився на виступі поруч і махнув мордою угору. Залишилося ще пів шляху до цілі.   

        Навкруги велично дивились у небо гострі вершини. Безперечно небезпечні схили різко обривалися до половини гори. Чудернацькі обриси малювала природа. Вгорі лежав сніг і кружляли вихори сніжинок. Це було гарно, але не дуже, коли знаходишся там. Така собі прогулянка. 

     Іноді через хмари пробивалися промені і як списи вбивалися в боки. На маленький сніжний клаптик впав промінчик. По одній як привиди зникає сніжок і котиться у низ краплею. Стрибає у прірву, розлітається на ще менші краплі, може якась і долетить до підніжжя. А більша частина розчиниться в повітрі, збереться в полоні хмар, що потім знов впасти на гребені гір снігом або дощем.

     Марк вирішив перепочити з барсом на виступі гори. А в глибині ще й утворилася невеличка печера. Він подивився на годинника, була 15:00. Сонце ще не зайшло, але сховалося за високі гори. Температура повітря на висоті - 20°C. На компасі північний захід, вітер східний. Там ще був барометр і альтиметр - все, що необхідно для такої пригоди. 

    Барс закутав Марка своїм метровим теплим хвостом і так вони разом грілися. 

    Відкривши очі від короткого сну, напарники побачили білу стіну за порогом печери. Це почалася завірюха, снігопад, який зробив неможливим продовження подорожі. Треба було зачекати. 

     Але проблему у харчуванні відчули їх шлунки. Барс зрушив з місця і зник у білосніжній хмарині. Друзі домовилися, що ніяких тварин Марк споживати не буде, тому барс приніс йому ягоди, які зібрав у підніжжя гір та у лісах. 

      Снігопад затягнувся на усю ніч. Марк з Барсом встигли відпочити та з новими силами продовжили подорож. 

     Розрівнявши кісточки, Марк зробив невеличку розминку, щоб розігріти м'язи. Одягнув усе спорядження і продовжив шлях у гору. Але снігу стало більше, треба було перевіряти кожен виступ, щоб схопитися. На взутті одягнені кігті, які теж тримали, щоб не впасти. 

     Через декілька метрів почулося бекання в декілька голосів. Марк і Барс спробували прислухатися і переміститися до того місця. Барс знавець цієї місцевості плигнув по виступах , щоб подивитися. Показав дорогу Марку. Коли нарешті Марк видерся до місця, звідки лунало бекання, то побачив глибоку та довгу ущелину закидану снігом. В цій ущелині сиділи маленькі гірські козенята. Гора була сплячим вулканом. Тому була порізана багатьма такими ущелинами, через які колись виходила розпечена лава.        А козенята потрапили в неї під час снігопаду, їх туди знесло. До Марка були прив'язані мотузки. Він прив'язав до Барса та спустив його в ущелину. Барс брав кожного козеня за шкірку, опирався лапами підстрибуючи, а Марк підтягував його на поверхню. Важко було стриматися Барсу, бо зазвичай це була його здобич. Так витягли п'ятьох козенят. Вони весело та швидко пострибали, нюхаючи повітря, де могла бути їх мама. Зверху іноді падало каміння та сходив сніг. Тоді Марк зупинявся, притискався до гори та наповнювався її енергією. Як буває, люди пригортаються до дерева, щоб заряджатися бадьорістю та хорошим настроєм. Вже незабаром почало відчуватися звуження гори. Значить скоро буде кратер.

   Наступного ранку добрався Марк до верхівки. Там бортиком як у піци, великим колом розкинувся кратер. Нерівні стіни поринали у безодню. Чудернацьки форми застиглої лави звисали у внутрішню частину і назовні. 

Марк побачив декілька печер недалеко від краю. Треба було їх дослідити. Він одягнув на лоба потужний ліхтар, міцно закріпив мотузки та почав спускатися. Запах сірководню порушувало дихання. Марк одягнув захисну маску з киснем.

Спуск був важким та слизьким. Під дією вітру стіни кратера були гладкі з виступами як сходи. Попереду була печера з вузьким входом. Прийшлося зняти з плечей рюкзак та поставити біля входу. Взяв мілкі речі в кишені. 

Через декілька метрів печера розширювалася і Марк побачив якийсь лабіринт вирізаний у стіні. В ньому поміщалася невеличка капсула, яку не можливо було витягти просто так.

Завдання було таке. Капсула прикріплена на металеву жердину яка просувалася по жолобу лабіринту. В кінці капсула пірнала в отвір у скелі, де залишався металевий стрижень, а капсулу можна було відкрити.

На шляху по лабіринту неочікувано вистрибували павуки та заплутали пальці павутинням. Треба було швидко звільнятися. На деяких ділянках шляху капсула застрягла або прилипала. Марк використовував деталі карабінів та відшкрябував скелю, щоб капсула просунулася далі. А до цього всього на обох ліхтарях розрядився акумулятор. І треба було намацувати пальцями усі дороги. Пройшло немало часу. В темряві це здавалося вічним часом. Але раптом пальці відчули отвір і Марк просунув туди металеві палички які тримали капсулу. Діставши її він поспішив з печери, щоб прочитати, що ж в ній було написано. 

  Коли Марк вийшов з печери швиденько відкрив місткість. Там був папір з написаною загадкою. Треба було запам'ятати першу літеру відгаданого слова.

Рогаті звірята