Глава 23

    Понад усе на світі Ірина Миколаївна боялась втратити своїх синів. Та ще страшнішим був страх стати їм не потрібною. Це стало нав’язливою ідеєю, особистою манією, яку жінка не здатна була побороти, бо не вбачала в цьому чогось неправильного. Усвідомлення, що вона власноруч руйнує долі рідних синів прийшло надто пізно, лише коли життя їй послало жорстоке випробування страшною хворобою. 

Юрко, який при народженні знаходився на межі зі смертю посіяв в серці матері тривогу, яка протягом усього життя нікуди не відступала. Жінка ставилась з особливою ніжністю та турботою до молодшого сина, вважаючи, що лише вона має право керувати його життям, і лише вона знає, що для нього буде краще. Тож, коли в житті Юрія з’явилась Ксеня, жінка насторожилась, бо відчула неспокій. Юрко з яким жінка перебувала в тісному, емоційному зв’язку розуміла, що хлопець віддаляється від неї все більше. Ірина Миколаївна бажала для Юрія кращої, достойнішої нареченої ніж Ксеня, яка як вона вважала, зухвало відбирала в неї сина. Тоді жінка спробувала знайти спосіб, аби їх розлучити. І невдовзі їй це вдалось. Не випадкове знайомство Юрія з іншою дівчиною, яке влаштувала жінка, призвело до його зради, що й стало останньою краплею у їхніх з Ксенею стосунках. 

Ірина Миколаївна не встигла видихнути з полегшенням, як дізналась про взаємини між Владом і Ксенею. Жінка неабияк розлютилась, відчуття материнської ревності затьмарило здоровий глузд. Вона спробувала поговорити з Владиславом, але той не збирався слухати. Зрозумівши, що їх так просто не розлучити, Ірина Миколаївна почала діяти радикальніше.

- Ти стала між мною і моїми синами. Не варто було цього робити. - голос жінки проникав все глибше в свідомість дівчини. - Я однаково не дозволю вам бути разом. 

- Ви мені погрожуєте? 

- Все залежить лише від тебе. - жінка перервала телефонну розмову, натиснувши відбій. 

Ксеня, аби не засмучувати Влада не стала розповідати про телефонну розмову з його матір'ю. Не розповіла вона й про випадок, який з нею трапився напередодні зникнення. 

Дівчина поверталась додому, коли неподалік будинку невідомі спробували на неї напасти, та випадковий прохожий, який гуляв з собакою відлякав злочинців. Тоді Ксеня ще не здогадувалась, що за цим стоїть Ірина Миколаївна, як згодом виявиться, випадок, який трапився на дорозі, коли Ксеня поверталась від мами теж був справою рук жінки.

Доки Владислав та Олександр допомагали батькові вирішити певні сімейні справи, жінка не гаючи часу продовжила здійснювати задуманий наступ.

Ксеня збиралась до Карини, аби разом допомогти обрати зал для святкування хрестин новонародженого Микитки, коли несподівано пролунав дзвінок у двері. Заглянувши у дверне вічко, вона побачила Ірину Миколаївну, недобре відчуття охопило дівчину по душу якої прийшли.

- Я ще на весіллі Сашка зрозуміла, що між вами з Владиславом щось є. А, побачивши вас обох в ресторані, сумнівів в цьому не залишилось. 

Ксеня згадала вечір, коли вони з Владом були на відкритті нового закладу, тоді вона була напружена та відчувала на собі чийсь невідомий погляд, тепер вона знала кому він точно належав.

- Відступи. Зникни з його життя. 

- А якщо ні? - запитала не відводячи погляду від жінки, яка, здавалось зараз кинеться на бідолашну та видряпає їй очі. 

- Тоді мені доведеться тебе знищити, повір, я знайду способи це зробити. - від цих слів Ксеню пробрало до самих кісток. Жінка не жартувала, її людяний погляд проникав під шкіру, викликаючи холод по спині. - Дівчинко, не грай з вогнем, тому що наступного разу замовлений мною водій не зупиниться, а протаранить тебе в твоєму ж авто, а хлопці біля твого під’їзду завершать розпочате.    

Тоді до Ксенії дійшло, що за всіма випадковостями насправді стояла Ірина Миколаївна, жінка яка не зупиниться ні перед чим.

- Я вагітна від Влада. - несподівано зізналась, з надією, що це розчулить жінку. Однак, при почутій новині жоден м’яз на обличчі жінки не ворухнувся.

- Ну що ж, якщо ти думаєш, що мене це зупинить, то ти помиляєшся. Мені плювати на тебе, - жінка кинула неприязний погляд на живіт дівчини, пропалюючи його ненавистю, - чхати на тебе й на виродка, якого ти носиш. Я знищу вас обох.

При цих словах Ксеня відчула, як від болю й страху стисло серце, а на очі навернулись сльози, які потішили жорстоке серце старшої жінки. Ірина Миколаївна хмикнула у відповідь, їй таки вдалось зламати цю кляту дівку. Жінка розвернулася і вийшла з помешкання, стукаючи підборами своїх дорогих туфель. Нарешті вона виграла в цій нелегкій боротьбі.

Влад слухав, і не вірив почутому, невже його рідна мати здатна на таку жорстокість. 

Керуючи життям власних дітей, жінка вважала, що все робить вірно, материнська любов переросла в звичайний егоїзм, затьмарила свідомість, врешті зруйнувавши людські долі.

- То донька Ксенії - моя?! 

Ірина Миколаївна зімкнула повіки, на мить припинивши сповідь. Влад не квапив матір з відповіддю, терпляче чекаючи на продовження правди. Здавалось пройшла вічність доки жінка знову заговорила. 

- Твоя. Прости. - непрохана сльоза скотилась по зблідлому обличчю жінки. - Після всього, що я накоїла, я заслужила на смерть. 

Влад завжди сильний й виважений після цих слів відчув, як до горла підступили сльози, але він стримався - не заплакав, лиш мовчки зімкнув губи та підвівся зі стільця. 

- Я зрозумію, якщо ти зараз підеш, і не повернешся.  Але перед тим, вислухай, - звернулась до сина, відчуваючи, що її покидають сили. - Востаннє, вислухай, прошу. Мені необхідно побачити Ксенію. - жінка схопила сина за руку, мов за рятівну соломинку. - Благаю, привези її якомога швидше, я повинна в неї попросити вибачення. 

Влад підвів очі на матір, спітніла виснажена страшною хворобою жінка, викликала жаль та співчуття. Невідомо було чи зуміє вона побороти смертельну недугу, яка щодня відбирала останні сили. Влад спробує віднайти в собі мудрість та внутрішню силу прийняти від матері всю гірку правду, і врешті її пробачити.