Глава 13

     Ксеня увійшла до своєї квартири, ховаючись від довколишнього світу. Не вмикаючи світла вона лягла на диван, скрутившись калачиком. Дівчина не стала залишатись в будинку Влада, вважаючи, що краще буде піти й не спричиняти ще більшого конфлікту, який на жаль й так розгорівся через неї. Ксеня звинувачувала себе, саме вона стала причиною скандалу, і саме вона стала між двома братами. Це неабияк турбувало дівчину, ненависні докори сумління ятрили новоутворену рану, яка починала все більше кровити та нити. З важкими думками та відчуттям провини, Ксеня поринула у неспокійний сон. 

Кажуть, ранок вечора мудріший, на це сподівалась й Ксенія, однак, прокинувшись вона не відчула полегшення і свіжості думок, які б допомогли подивитись на ситуацію під іншим кутом. А невдовзі з букетом гербер, які так любила Ксенія, навідався Юрій. Від вчорашнього захмеленого хлопця не залишилось й сліду, вимитий, випрасуваний, він вручив букет зі словами вибачення.

- Ксенька, пробач. Мені так соромно за вчорашнє. Я такого тобі наговорив. - помітно було, що Юркові дійсно було ніяково за вчорашні витівки, голова опущена, блудний, не впевнений погляд, він виглядав, мов маленький хлопчик, який добряче нашкодив. - Я розумію, що тобі важко пробачити мої вчорашні слова, це все цей клятий алкоголь.

- Не лише він в тобі говорив. - все ще ображено промовила Ксеня. 

- Ти маєш рацію, в мені говорила страшенна ревність. - хлопець підвів погляд на Ксеню, колись вона належала йому, однак він сам все зруйнував. Згодом, коли Юра познайомився з Ангеліною і в них закрутився роман, який невдовзі переріс у справжні стосунки, хлопець понад усе хотів, аби й Ксеня знайшла своє щастя. Та чи міг він подумати, що цим щастям, стане його рідний брат і не хто-небудь, а саме Влад. Між ними ніколи особливо не ладилось, Юрко завжди намагався дотягнутись до рівня старшого брата, втім, щоб він не робив батько ніколи його недооцінював, і до певного моменту навіть не хвалив. Це встигло повпливати на взаємини між братами, в душі Юрія посіялось зернятко несправедливості, яке поступово переросло в неприязнь саме до брата, а потім і у ворожнечу. Коли брати жили разом, стосунки погіршились ще більше, Юра вважав, що Влад його повчає, намагається змінити, і взагалі перейняв на себе роль батька. Очевидно було, що цей конфлікт був швидше самого Юрка, надміру самозакоханого і вередливого.

- Ксенька, ти ні в чому не винна, я хочу, аби ти це знала. Ти маєш право бути щасливою. 

- Навіть якщо я щаслива з Владом? - запитала з не прихованою цікавістю. Здавалось, час зупинився, і лиш годинник, що висів на стіні, заперечував це своїм цоканням. Ксеня сподівалась, що Юра зрозуміє і прийме їхній з Владом вибір. 

- Для тебе важливе моє благословення? - нарешті запитав.

- Мені важливо знати, що я не стою між вами.

- Між нами давно стоїть стіна непорозуміння, ти тут ні до чого. Це не твоя війна. Облиш, не кори себе. - Юра поцілував Ксенію в чоло та збирався йти.

- Юра, пообіцяй поговорити з Владом. - вона наблизилась до хлопця й заглянула в його блакитні, як море очі. - Для мене це важливо, я не хочу, аби між вами були недомовки. Ви не конкуренти, зрозумій це нарешті.

- Я тебе почув. Обіцяю, нормально поговорити й врешті знайти з ним спільну мову. - хлопець на мить зупинився та поглянув кудись крізь простір. - Мабуть, ти маєш рацію, нам справді немає чого ділити, кожен з нас отримав те, чого прагнув.

На цьому розмова завершилась, після якої здавалось мало б настати якесь полегшення та не для Ксенії, яка досі вагалась у своєму рішенні. Вона кохала Влада, і нізащо б не хотіла його втратити, втім їй досі не давало спокою відчуття провини й страху. За заборонений плід, доведеться платити, і лише час покаже якою ціною.

***

Ксеня відчинила двері та одразу впала у Владові обійми, чоловік припав носом до маківки коханої, впиваючись солодкуватим запахом, дія якого була миттєвою. Йому ніколи й нізащо не набридне цей запах, від якого він втрачав свідомість, а подекуди відчуття реальності.  

- Проходь, рідний. - Ксеня схопила Влада за руку і провела його за собою у вітальню. 

Влад присів, окинувши поглядом Ксеню, з його приходом дівчина значно повеселішала та однаково залишалось щось, що її неабияк турбувало, і це не пройшло повз увагу чоловіка.

- Ну зізнавайся, що твоя голівка вже надумала? - запитав, заправивши пасмо, яке не переставало вибиватись із засічки. Ксеня миттєво притислась до долоні чоловіка, вкриваючи її ніжними поцілунками. 

- Я й забула, що ти мене бачиш наскрізь. 

- Я не спеціально, воно саме. - хитра посмішка засяяла на обличчі чоловіка. Його хитринка в очах зводила з розуму, заводила її, обеззброювала. - Ти розмовляла з Юрою? - несподіване питання, повернуло дівчину до реальності й змусило знову нахмуритися. 

- Так. Ми з ним наче порозумілись. 

- То що не так? - заглянув кудись в душу. - Я ж бачу, що є ще щось, що тебе хвилює.

- Влад, що буде, коли ми розповімо про нас всім іншим? - випалила те що лежало на серці важким тягарем. 

- Рано чи пізно нам доведеться це зробити. 

- А, як бути з вашими батьками? Твоя мама мене ненавидить. - Ксеня підвелась та заходила нервово по кімнаті, намагаючись заспокоїтись. При згадці про Ірину Миколаївну в неї починало зводити шлунок, жінка ще при першому знайомстві дала зрозуміти, що Ксеня їй неприємна, і що вона проти їхніх з Юрою стосунків. - Ти собі уявляєш, що буде з нею, коли вона дізнається про нас? - Ксеня не договорила, нею заволоділа страшенна паніка. Вона весь час думала про це, віддаючи останні сили та здоровий глузд.

Влад підвівся слідом за Ксенею, його обличчя змінилось, помітно було, що й він задумався про щось, що теж почало хвилювати.

- Я не який-небудь хлопчик, аби боятись гніву батьків. Лише мені обирати з ким бути, і з Юрком я впевнений ми також порозуміємося, потрібен лиш деякий час. Ксеня, ну відкинь, ти свої страхи. - звернувся до дівчини, струснувши її легенько за плечі.