Глава 11

    Влад відповів на поцілунок, йому більше було несила стримувати себе. Він вкривав дівоче тіло лагідними поцілунками, які доводили до божевілля їх обох. Звільнившись від одягу, Влад і Ксеня не тямили себе від збудження, вони торкались руками й губами до потаємних і таких бажаних місць одне одного, викликаючи справжній жар по всьому тілу. Дівочі тонкі губки вимальовували на чоловічому торсі невідомі візерунки, від яких Влад натягнувся, мов струна, готовий до чоловічих дій. Опинившись на підлозі, він врешті заволодів Ксенею, і не лише фізично, але й емоційно, і це було щось прекрасне, позаземне. 

Вони кохались, ледь не втрачаючи свідомості від почуттів одне до одного, їм бракло повітря, а стогони, які виривались з горла здавалось чути на увесь світ. Ксеня не пам’ятала скільки разів опинялась на самій вершині задоволення до якої її вчергове приводив Влад, вона взагалі не пам’ятала в своєму житті такої нестримної насолоди. Вони кохались до знемоги, після чого поринули в безтурботний сон.

***

Влад тихенько лежав, боячись поворухнутись, аби не збудити Ксеню, яка спокійно спала в нього на грудях. Він вдивлявся у стелю, усміхаючись, як дитина, ще ніколи не почувався таким щасливим. Тихе дівоче сопіння тішило його слух, а тепло від найжаданішого тіла змушувало відчувати ейфорію усіма фібрами душі. Її довге волосся неслухняно спадало на оголене плече, яке Влад лагідно погладжував. Вона його, тут і зараз. 

Коли Ксеня прокинулась, на вулиці вже світало, розплющивши очі в пам’яті одразу спливли спогади нинішньої ночі. Десь внизу живота зрадницькі занило, а обличчя кинуло в жар.

- Доброго ранку. - над вушком почувся голос Влада. Ксеня закусила губу, яка, здавалось розпухла від нічних цілунків. Дівчина боялась поглянути на чоловіка, її вчорашні пристрасні витівки змушували нині неабияк ніяковіти. Чоловік підвівся і наступної миті опинився над Ксенею, одразу помітивши її збентежений вигляд.

- Не відводь від мене погляду, тобі немає чого соромитись. - прошепотів, ніжно торкаючись витонченого підборіддя. - Це, що тут вчора відбувалось, не передати словами. Ти - диво. 

- Так, звісно. Змушуй мене червоніти ще більше. І зрештою тут не обійшлось й без тебе. - закотила оченята. 

- Я просто витягнув назовні, те про що ти навіть не здогадувалась. - Влад припав до гарячих дівочих губ, викликаючи чергове бажання. Ксеня не в змозі пручатись відповіла на поцілунок. 

Виснажені після бурхливого ранку, вони не поспішали вилазити з ліжка. Ксеня та Влад трималися за руки, не бажаючи ані на мить відпускати одне одного. Вона провела своїми довгими нігтиками по зап'ясті чоловіка, викликаючи його тілом мурахи. Раптом погляд Ксені зупинився на одному з татуювань, яке носив Влад. Вона відібрала руку, відчуваючи, як воно обпекло тонкі пальчики. Минуле нагадало про себе, колись вона так само тримала за руку Юру в якого були зображені ті ж самі ініціали та цифри. 

- Дівчинко моя, що трапилось? - запитав Влад, після того, як Ксеня від нього відсторонилась. - Ксеню, ну що з тобою? - захвилювався. Він боявся її сполохати, а коли вона стала його, то з'явився й страх втрати. Ксеня була, мов та пташка на гіллі, готова будь-якої миті чкурнути. - Це через татуювання? - здогадався. 

Ксеня усміхнулась кутиками вуст, звісно вона для Влада була, немов відкрита книга. 

- Я боюсь. 

- Чого, Ксеню? Бачиш ми нічого з тобою не втратили, я тут, з тобою, ти досі мені можеш довіряти. 

- Я боюсь того, що ти мене судитимеш? 

Влад нестримно закотив очі, скільки ж в цій молодій голівці побоювань та невпевненості. 

- Ще що вигадаєш? Та я найщасливіший у всьому світі. Ну чому я маю тебе судити, ви розійшлись з Юрком хто знає коли, і взагалі це не твій гріх, а мій. - він взяв її обличчя у свої долоні, зазираючи в кохані очі, колір яких заворожував, притягував і вже не здатний був відпустити. 

- Буде чесно, якщо ми йому зізнаємось про нас. - випалила Ксеня. 

- Гаразд, як скажеш, це буде вірно. А як щодо інших? Ти готова розповісти всім нашим?

Ксеня мить повагалась, розмислюючи над питаннями, які викликали головний біль. 

- Поки що ні. Спершу - Юрі. 

***

     Авто Влада під’їхало до офісу, ховаючи за тонованими вікнами двох закоханих, які ні на секунду не здатні були одне від одного відірватись. Всі вихідні Влад і Ксеня кохаючись та зізнаючись у почуттях, провели в будинку чоловіка. Їм не хотілось з ким-небудь розмовляти чи бачитись, вони боялись, що хтось порушить їхню ідилію, зруйнує їхній кольоровий світ.

- Давай, йди перша, а я за пів години прийду, заодно заскочу в кафе, візьму нам чогось смачненького. - звернувся до Ксені Влад, намагаючись відірватись від солодких губ коханої.

- То відпусти мене. - засміялась крізь поцілунок. 

- Не можу. Залиш їх мені. - провів великим пальцем вздовж вогких губ дівчини.

- Угу, ще чого? Вони мені самій потрібні, чим я цілуватиму тебе? - сказала й одразу пошкодувала, помітивши, як очі Влада стали темними від збудження, чоловіча уява вже почала вимальовувати сексуальні картинки. - О! Так, все я пішла, інакше ми звідси до завтра не вийдемо. - Ксеня вийшла з машини та спокусливо покручуючи стегнами попрямувала до входу.

День добігав кінця, Ксеня намагалась зосередитись на роботі, проганяючи від себе якомога далі думки про Влада, вони ще вдома домовились, що жодним чином не викажуть себе на роботі перед колегами. В якийсь момент Ксеня була готова порушити домовленість, коли вчергове Злата поїдала очима свого шефа, а тепер її Влада, однак, стримавшись - змовчала. Приховувати від усіх їхні стосунки виявилось не так вже й легко, ще важчим було вдавати з себе друзів між якими існує лише платонічна любов. Та тільки-но закохані опинялись вдвох поза межами офісу, безсоромно надолужували втрачене. 

- В суботу з відпочинку повертаються Саша з Кариною. - сказав Влад, занурившись носом у волосся Ксенії. - Мабуть, захочуть всіх наших зібрати на дружній пікнік.