Глава 10

     Шлюбна церемонія промайнула, як одна мить, обмінявшись обітницями, викликаючи сльози в найчутливіших гостей, наречені перейшли в статус чоловіка і дружини. Після фотосесії та всіх необхідних традицій молодята і гості відправились у ресторан. Зазвучали перші тости, щирі вітання, й славнозвісне “гірко”, яке бентежило наречену, однак розпаляло нареченого. Ксеня пригубила шампанського, відчувши, як денна втома і вся напруга потрохи відходять. Після першого весільного танцю молодих, на танцмайданчик вийшли й решту гостей.

- Дозволь запросити тебе на танець?! - Ксеня на знак згоди подала Юрі свою руку. - Ти вибач, що не розповів тобі одразу про Ангеліну. Не був впевнений, щодо твоєї реакції. 

- Юра, ти серйозно? Ми розійшлись і з цього моменту пройшло вже доволі багато часу, в кожного з нас тепер своє життя, я рада за тебе, хоча ти й справді козел. - Ксеня поглянула на нього прискіпливим поглядом своїх зелених очей. - Бо справді міг зателефонувати мені, або написати, попередивши, що у тебе хтось є, а то не дуже було приємно про все дізнатись в останню мить. І взагалі, тоді б я собі до цього часу встигла когось підшукати, і зараз би не була без пари. - закотила очі, мовляв, ображена.

- Ксенька, ти чудо. Обожнюю тебе. 

- От тільки, не підлизуйся. 

Обоє засміялись, не відчуваючи якої-небудь незручності. Ксені Ангеліна сподобалась, дівчина виявилась доволі милою, по вуха закоханою в Юру. Помітно було, що між ними справді були присутні почуття і, що найголовніше гармонія, якої бракувало у їхніх стосунках. 

- Можна я вкраду її в тебе? - втрутився Влад, який весь цей час шукав зручного моменту, аби опинитись біля Ксенії. Юра знав, що Влад і Ксеня зблизились, як друзі, тому не вбачаючи нічого такого відпустив дівчину. Опинившись знову в обіймах Влада, Ксеня відчула все те ж притягання, яке здавалось не збиралось нікуди проходити.

- Як ти? Здається мені, ніби тобі полегшало. 

- Так, справді, відлягло. Все не так страшно, як я собі уявляла, за всіх радію, всіх люблю. - Ксеня подарувала Владові свою чарівну усмішку, від якої розстав би навіть лід.

- Ти сьогодні дуже красива, ця сукня, зачіска. - окинув її своїм збудливим поглядом.

- Не заводься тільки. Тут повно людей, та й взагалі ми лише друзі. Пам’ятаєш?

- Насміхаєшся з мене?! - Влад схилився до вушка Ксенії у яке прошепотів. - Я досі чекаю, і чекатиму скільки потрібно. 

Він закружив її в повільному вальсі, не даючи можливості щось відповісти. Не помічаючи нікого довкола, Влад і Ксеня заглядали одне одному у вічі, щось тихо шепотілись та вдоволено усміхались. Нікому в цю мить до них не було діла, окрім однієї жінки, яка обпікала обох своїм грізним поглядом. Ірина Миколаївна, мама трьох братів, блакитноока, як і її молодший син Юра, висока, струнка, з відчуттям дорогого смаку.  

- Пропалиш на ній дірку. - звернувся до дружини чоловік. 

- Було б добре. - чоловік лиш всміхнувся, сприймаючи це як звичайну жіночу ревність, яка переросла в неприязнь до тієї хто міг відібрати у неї сина. - Спочатку Юрчику морочила голову, на щастя спекались, а тепер й до Владислава добралась.

- Іро, ну з чого ти взяла, що між ними щось є? Танцюють собі, вони ж наче дружать всі. 

- Орест, нічого ти не помічаєш, і не розумієш.

- Куди ж мені?! Для цього у мене є ти. - чоловік поцілував дружину у скроню, давно змирившись з її надмірною любов’ю до всіх трьох синів, однак, якщо Саші та Владові жінка давала більше свободи, то Юркові навпаки. Не легка вагітність, важкі пологи, можливість втратити новонароджене немовля, залишили неабиякий відбиток, що послужив затяжною депресією, яка згодом переросла у надмірну опіку.

Музика стихла, Ксенія і Влад тримаючись дружньо за руки попрямували до столика молодят, коли на їхньому шляху трапилась мама братів. 

- Мої вітання, Ірино Миколаївно. - першою привіталась Ксенія, намагаючись бути якомога привітнішою з жінкою, яка, як їй було відомо ненавиділа її. 

Жінка ледь витиснула з себе щось схоже на усмішку, кивнула головою, після чого звернулась до Влада.

- Синку, там Інга приїхала, пасувало б зустріти її.

- Мамо, чому саме я? Весілля не в мене.

- Вона чекала зустрічі саме з тобою, ви ж відтоді, як ти поїхав, так й не бачились. Владислав, ну що тобі важко підійти до неї й привітатись?

- Підійду, не хвилюйся. - Влад торкнувся маминого плеча, аби та заспокоїлась. 

Ксенія побажала жінці гарного вечора і рушила за Владом, який весь час не відпускав її руки. Ірина Миколаївна ще раз кинула неприязний погляд на дівчину, бажаючи більше ніколи не зустрічати її в своєму житті.

- Хто така Інга? - з неприхованою цікавістю поцікавилась Ксеня.

- Не зважай. - однак, дана відповідь дівчину не задовольнила, помітивши це в її погляді, Влад продовжив. - Подруга дитинства, наші батьки товаришують, і як це часто буває, наші матері вирішили за нас, що ми б були гарною парою. І, як бачиш, мою маму й досі не покидає ця надія. - Влад наблизився до Ксені, зазираючи в безмежно зелені очі, в яких готовий був потонути.- Мені ніхто не потрібен, окрім тебе, тому не хвилюйся так. - усміхнувся, ледь стримуючи себе, аби не припасти до бажаних губ. 

***

     За декілька днів Саша та Карина відправились на медовий місяць на Мальдівські острови. Юра з Ангеліною повернулись до Австралії, що знову змусило Ксеню відчути смуток від усіх прощань, хоча й деякі з них були не назавжди. 

- Привітик. Як ти? Відійшла від останніх подій? Я, якщо чесно втомився. Хочеться спокою і тиші.

- Старієш, Владе. - з іронією в голосі, промовила Ксеня. - Як збираєшся провести ці вихідні? 

- Наприклад, переглянути якийсь цікавий фільм, можна трилер або ж яку-небудь комедію. Ти до речі як? Можемо щось організувати. - запитав з неприхованою надією в очах. 

Цього разу Ксеня не вагалась й одразу погодилась, чим неабияк потішила Влада.

Прийнявши душ, Ксеня нанесла потрібний крем для зволоження шкіри. Витягла з шухляди нову білизну, яку зовсім нещодавно для себе придбала. Мить повагавшись усе-таки одягнула її, в ній вона собі неабияк подобалась, і байдуже, що ніхто окрім неї самої не побачить усієї приголомшливості та сексуальності. Сьогодні перш за все їй хотілось виглядати красивою для себе. Дівчина зробила легкий макіяж, та одягнула літній сарафан, який підкреслював її досконалі форми. Вона запхала ноги в улюблені босоніжки, схопила сумочку та вирушила на своєму авто в гості до Влада, не забувши прихопити з собою пляшку безалкогольного вина та сирний попкорн.