Глава 9

      У квартирі Ксенія нарешті прийшла до тями, вона побігла в душ, аби змити з себе події сьогоднішнього вечора, струмені гарячої води остаточно повернули її до життя. Накинувши на себе теплий, білий халат, вона вийшла з ванної кімнати, Влад готував на кухні чай.

- Не знаю, щоб я робила без тебе. Все так неочікувано, жах якийсь. - Ксеня струснула головою, проганяючи з пам’яті нещодавні події.

- Присядь. Я приготував для тебе заспокійливий чай. - Влад відсунув для Ксені стілець. 

- Дякую. Це те що мені зараз необхідно. - обережними ковтками, дівчина пригубила чай, відчуваючи полегшення. 

Влад милувався її зовнішністю, без косметики, з мокрим волоссям вона виглядала ще сексуальніше ніж завжди, його манило до неї з силою магніту. Його погляд блукав її обличчям, шиї, грудях, дарма, що вони були прикриті махровою тканиною, фантазія почала вимальовувати відверті картини, аж доки Влад не зупинив свій погляд на руці Ксенії, на її зап’ястку був помітний синець. Чоловік нахмурився, відчуваючи, як закипає від люті. Він з усією ніжністю взяв Ксеню за руку та оглянув її. 

- Влад, все гаразд. Це лише невеличкий синець, я й сама не одразу помітила його. 

Однак, чоловік наче не чув нічого, він приклав долоню до своєї щоки, лагідно цілуючи зап’ястя так немов вбирав можливий біль. Ксеня сиділа заворожена, їй здалось, що вона перестала дихати, їй було приємно відчувати тепло чоловічих губ на своїй шкірі, яка миттєво вкрилась сиротами. Влад підвівся зі свого місця, притягнувши за собою Ксеню, вони опинились так близько одне від одного, що відчували стукіт власних сердець. Влад торкнувся губами її скроні, волосся, а потім чола, Ксеня заплющила очі, мліючи в його обіймах. Вона відчула десь зовсім поруч, Владове дихання, він схилив голову і наблизився до її палких губ. 

- Не треба. - прошепотіла у відповідь.

- Чого ти боїшся? 

Вона розплющила очі та подивилась на нього затуманеним від збудження поглядом.

- Втратити нашу дружбу.

- Дівчинко моя. Не потрібно боятись, ми нічого не втратимо, навпаки здобудемо щось значно більше та важливіше для нас обох.

Ксеня відсторонилась, заправивши верх халата, який встиг розійтись, оголюючи верхню частину грудей. Вона підійшла до дверей та потягнула їх за клямку, натякаючи, що час прощатись. Влад зробив крок до виходу.

- Я піду, однак не обманюватиму ні тебе, ні себе. Я люблю тебе і хочу, аби ми були разом.

- Навіщо, ти все це мені кажеш? А як же Юра? Він же твій рідний брат. Тобі не здається, що це підло?

- Ні, Ксеню, не здається. Якби ви досі були разом, я б нізащо тобі не зізнався в своїх почуттях. - він знову наблизився до дівчини та промовив, заглядаючи в її зелені очі. - Я знаю, ти відчуваєш до мене те саме, що і я. Не пручайся своїм почуттям, вони однаково візьмуть гору, лише потрібен час. Бувай, мила, я чекатиму. - Влад вийшов з квартири, залишивши Ксеню на самоті зі своїми думками.

Голова йшла обертом, тіло палало, а внизу живота зрадницькі нило. Ще декілька місяців тому, вона б подумати не могла, що буде відчувати щось схоже до брата свого колишнього хлопця. Переступити межу в їхніх з Владом взаєминах насправді було вкрай легко, та як дозволити собі бути щасливою, коли страх, що скажуть інші був сильнішим за власні почуття. Що про неї подумає сам Влад після того, як вона врешті погодиться. Вир думок, викликав головний біль, на кону стояла їхня дружба, якою Ксеня неабияк дорожила, вона справді боялась втратити довіру та підтримку чоловіка, який відігравав надважливу роль в її житті. Дозволити собі знову покохати, було страшно, адже з не чуток їй було відомо, якою буває любов - нищівною, здатною зруйнувати все хороше, що є поміж двох людей.

***

     Наплив роботи, підготовка до весілля забирали всі сили та думки про Влада, в Ксені не було на те часу, вона навіть не встигала нормально поїсти або відпочити з книгою в руках.

- Зараза, ще цього не вистачало. - Ксеня поверталась пізно ввечері з примірки сукні, коли раптом спустило колесо. Вона зупинилась на узбіччі дороги, намагаючись не впасти в паніку. Одній їй не впоратись, попри не бажання когось зривати посеред ночі Ксеня все ж набрала Влада, попрохавши його про допомогу. За двадцять хвилин чоловік прибув на вказане місце. Без зайвих розмов він одразу узявся до роботи. - Влад, дякую, що виручив, втім, як завжди. 

- Посвіти мені, будь ласка. - Ксеня увімкнула ліхтарик на мобільному і присіла біля Влада. - Друзі для того й існують. - сказав і хитро на неї поглянув.

- Не починай, зараз не час.

- А коли буде час? За цими справами я тебе зовсім не бачу. Я сумую. - він припинив крутити колесо і натомість заправив пасмо, яке спало на миле личко. Ксеня мимоволі опустила повіки, не бажаючи, аби він припиняв так робити, Влад всміхнувся, ще трішки й вона буде його. 

***

     Ксеня все більше послаблювала оборону, вона це розуміла, та не могла з цим нічого вдіяти. З кожним днем ставало все важче себе стримувати, як тільки-но Влад опинявся поруч, вона відчувала прилив жару, і тисячі метеликів, які витанцьовували в її животі. ЇЇ манив його запах парфумів змішаних з власним запахом, приваблювала його хода впевненого в собі чоловіка, Влад був доволі високим зростом, що Ксені невимовно подобалось, опиняючись близько біля нього вона відчувала себе маленькою та захищеною. Його випадкові доторки до руки, чи волосся змушували її серце битись швидше, а іноді зовсім переставати дихати. Між ними утворювалось не лише фізичне притягування, але й почала виникати емоційна близькість. 

До весілля Карини та Саші залишалось всього декілька днів, за всіма клопотами час промайнув доволі швидко. Ксенія допомагала Карині з організацією весілля, здавалось, настрій в дівчини мав би бути піднесеним і радісним, однак було те, що її сильно гнітило. Напередодні мав приїхати Юра, і все було б чудово та хлопець мав бути не сам. Вона випадково дізналась від Карини, що її колишній влаштував не лише свою кар'єру, але й особисте життя. Звісно, дізнавшись про це Ксеня відчула ревнощі, не дуже було приємно знати, що людина, яку ти колись кохала, з'явиться у всій своїй красі з іншою.