Глава 8

    Ксеня на мить зупинилась перед входом в офіс, їй довелось постояти кілька секунд на свіжому повітрі, аби налаштуватись на зустріч з Владом. Після останньої їхньої розмови вони не бачились і не спілкувались, уникаючи одне одного. Зробивши глибокий вдих, Ксеня відчинила двері та увійшла до приміщення, на щастя Влада ніде не було. Хутко забігши у свій кабінет, дівчина видихнула з полегшенням. Вона досі не знала, як себе поводити з чоловіком, який зізнався їй у своїх почуттях, до того ж Влад був не ким-небудь, він являвся рідним братом її колишнього хлопця. У двері постукали, від чого Ксеня одразу напружилась.

- Увійдіть.

До кабінету увійшла Злата, брюнетка з карими, як смола очима, низького зросту і доволі апетитними формами. Дівчина була секретарем і помічницею Влада.

- Ксеню, привіт. Потрібно, аби ти заглянула до свого звіту за минулий тиждень, там виникла якась помилка. - дівчина простягнула теку з паперами.

-  Гаразд, давай сюди. Подивлюсь. 

Злата збиралась вже йти, коли голос Ксені її зупинив у дверях.

- Ти не знаєш, де Влад? - зробила невимушений вигляд, аби та не запідозрила нічого зайвого.

- Він поїхав на зустріч з клієнтом. Буде після обіду. 

- Дякую, можеш йти. - відповіла привітливо, однак дівчина не поспішала відчиняти дверей, вона потопталась на порозі й врешті наважилась запитати.

- Ксеню, у Влада хтось є? - її карі очі палали невимовною цікавістю. Вона давно поклала око на свого директора, однак першою до нього поки не наважувалась підійти. Питання Злати застало Ксеню зненацька, вона поглянула на цю карооку брюнетку, не знаючи, що їй відповісти, не казати ж їй про нещодавнє зізнання Влада. А якщо вона скаже, що у нього нікого немає, це може змусити дівчину до певних дій. “Ну й нехай, ми ж лише друзі”.

- Ніби немає.

- І у вас з ним...? - дівчина запнулась, не знаючи, як запитати про їхні можливі стосунки.

- Ні, між нами окрім дружби нічого немає.

- Тоді, дякую. Піду працювати. - відповіла з неприхованою радістю.

З Владом Ксеня зустрілась лише ввечері, чоловік виходив з конференц-зали, вигляд у нього був стомлений, втім помітивши дівчину на обличчі засяяла щира, не підробна усмішка. Ксеня у відповідь теж усміхнулась, викликаючи у Влада радісні емоції.

- Де ти пропадав цілий день? Я вже подумала, що ти уникаєш мене.

- Це неможливо. - усміхнувся кутиками вуст, прищуливши очі. - І не сподівайся. Зайдеш до мене? Я збирався випити чаю.

- Давай. - Ксеня увійшла та присіла на диванчик, що стояв біля робочого столу, Влад взявся заварювати чай. - В тебе для цього здається є секретарка, це завдання ти можеш поручити їй. - зауважила, не відриваючи свого погляду від широкої спини чоловіка. 

- Мені здалось, чи я чую нотки ревнощів? - Влад повернувся та кинув здивований погляд на Ксеню.

- Тобі справді здалось. - Ксеня підвелась та підійшла до столу, поправляючи розкидані папери. - Сьогодні приходила Злата і розпитувала в мене про твоє особисте життя.

- І, що ти їй відповіла? - Влад застиг в руках з чашкою гарячого чаю, заглядаючи у такі рідні очі.

- Що в тебе нікого немає. - між ними запала тиша, чоловік наблизився до дівчини, не зводячи з неї пронизливого погляду. Ксеня затамувала дихання, несподівана близькість лякала її, та ще більше насторожували власні нові відчуття. 

- Обережно, попечешся. - несподіваний голос Влада вирвав її з заціпеніння. Ксеня не одразу помітила, як теж наблизилась до чоловіка, та чашка гарячого чаю стала їй на заваді. Вона швидко взяла до рук горня і прийнялась пити, ховаючи донизу очі, в яких Влад все ж встиг розгледіти для себе щось нове, те, що йому було так необхідно. У них читалась зацікавленість.

***

- Чорт, що це було? - запитала саму себе Ксеня, повернувшись після роботи додому. - Я була наче якась заворожена, і Влад точно помітив, те, як я дивилась на нього, адже бачить мене наскрізь. У-у-у, дурепа. - простогнала, заховавши руками обличчя. Вперше вона розгледіла у Владові не лише друга, а чоловіка, привабливого, харизматичного і до біса сексуального. Ксеня заспокоювала себе тим, що вона тепер одинока, а Влад зажди крутиться перед її носом, ось і дозволила собі поглянути на нього з іншого боку. Проганяючи надокучливі думки Ксеня відправилась спати.

***

      Вранці Ксеня не стала чекати, коли Влад звично принесе їй каву, тому закинувши сумочку в свій кабінет, попрямувала на кухню, де увімкнула електричний чайник і потягнулась до полички на якій стояли офісні чашки. Несподівано позаду себе вона відчула тепло чоловічого тіла і вже знайомий аромат парфумів. Сильна рука на якій виднілось тату з ініціалами дотягнулась до потрібної чашки й вручила її Ксені. Дівчина розвернулась, і на знак вдячності подарувала Владові посмішку.

- Доброго ранку, красуня.

- Привіт. Ти вже чув новину? 

- Ти про те, що Сашка з Кариною одружуються? Звісно. В цю суботу відбудеться святкування їхніх заручин. Ти ж будеш?!

- Звичайно, моя найкраща подруга виходить заміж, хіба може бути інакше. - Ксеня отримала несподіване повідомлення сьогодні вранці по дорозі на роботу, в цьому була вся Карина, нетерпляча, з вічними сюрпризами.

До кухні увійшла Злата, кинувши загадковий погляд на Влада, дівчина привіталась та прийнялась готувати каву. Ксеня бачила, як та поїдає очима свого боса, слід було визнати її це неабияк дратувало. Влад же тримався осторонь, він взяв блюдце з чашкою кави, побажав дівчатам гарного дня і посміхаючись про себе, подався геть з поля бою. 

***

На сьогоднішню вечірку Ксеня обрала чорну сукню по коліна, яка підкреслювала усі її принади, такого ж кольору були босоніжки, а нещодавно придбаний клатч, доповнював бездоганний образ дівчини. Добравшись до клубу “Зодіак” Ксеня впевненою ходою увійшла до темного приміщення, звідки звучала голосна музика. 

- Ксенька привіт. - гукнув Амур, махнувши рукою, аби йшла до них.