Глава 4

     Ксенія поклала в дорожню сумку всі необхідні речі й косметичку, в ці вихідні вона залишається в Юри. Дівчина жила окремо від батьків, вдвох з одногрупницею вони винаймали квартиру. Після завершення університету, подруга повернулась додому, Ксенія ж продовжила самотужки винаймати житло, підпрацьовуючи на різних роботах. Юра пропонував дівчині на початку стосунків оселитись в нього, але Ксенія до цього була не готова, вона не хотіла нікуди поспішати, все й так було добре. Ксенія була з дівчат, які прагнули чогось добитись у житті, аби ні від кого не залежати, тому це теж певною мірою послужило відмовою. 

Дівчина поспішила вийти з квартири та зачинила за собою двері. Внизу на неї чекав Юра. Вона закинула сумку на заднє сидіння та поцілувала хлопця в ідеальну вибриту щоку. Ксеня одразу помітила, стурбований вигляд, який той мав.

- Щось трапилось? 

- Ні сонечко, все гаразд. Так задумався про своє. Як ти, все зібрала? 

- Угу. - відповіла, не зводячи свого пильного погляду від лиця хлопця. - В тебе точно все гаразд, якийсь ти не такий? - Юркове погрюкування по керму кінчиками пальців видавало його нервозність. Хлопець повернув голову в бік Ксенії, приваблива, турботлива, доволі емоційна, з характером, хоча, на перший погляд, так і не скажеш, її зовнішність і риси обличчя були доволі м’які. Як так трапилось, що він оступився, і дозволив зайти собі надто далеко, з іншою, з якою він почувається геть по-іншому, вільнішим, кращим. Юра взяв Ксеню за її тонкі пальчики та приклав до своїх теплих губ, ніжно цілуючи. Дівчина заспокоїлась і відкинулась на спинку сидіння.

Авто заїхало на подвір’я, Юра допоміг Ксенії донести до будинку її дорожню сумку, як раптом хлопцю хтось зателефонував, змусивши Ксенію знову напружитися.

- Вибач, мушу відповісти. Ти заходь в дім, я зараз теж прийду.

Ксенії нічого не залишалось, як послухатись, вона відчинила двері й увійшла до помешкання, тягнучи перед собою не таку вже й легку сумку. 

- О, Ксеня. Привіт. Давай-но допоможу. - Влад поспішив відібрати з рук Ксенії торбу. - А Юрко, де подівся?

- Розмовляє з кимось телефоном. Ти чим займаєшся? Надіюсь, не роботою у вихідний. А то я тебе знаю. - примружила очі, підозріло поглядаючи на чоловіка.

- Нічого від тебе не приховаєш, виявляється, ти мене надто добре знаєш.

- Ми багато часу проводимо разом, воно й не дивно. - усміхнулась, не підозрюючи, як тим самим діє на Влада. Чоловік проганяв від себе якомога далі всі думки, що стосувались Ксенії. Він не дозволяв собі ані на мить подумати чогось зайвого, це було б неправильно щодо рідного брата, як і до самої дівчини, яка належить не йому.

- Ти мене спалила, втім саме зараз я збирався поплавати, так що приєднуйтесь, поки погода дозволяє.

- Можливо завтра, сьогодні в нас з Юрою інші плани.

- Зрозумів. - подумав про геть інше. - Гаразд, я піду. Ще побачимось. - Влад не хотів цього визнавати, але він відчув неабияку ревність, що для нього було геть неочікувано, на якусь мить це навіть вибило його з колії. Однак, швидко занурившись у воду й пропливши туди й назад п'ятдесятиметровий басейн, Влад зумів опанувати себе і повернутись знову до реальності.

Ксенія завмерла біля вікна, Влад стрибнув з бортика у воду, розбризкуючи все довкола. В одну мить його тіло занурювалось у воду, а в іншу опинялось на поверхні. Його впевнені рухи чомусь заворожували дівочий погляд. Вийшовши з води, Влад провів рукою по своєму мокрому волоссі, не підозрюючи, що за ним спостерігає пара зелених очей. Його тіло було підкачаним і підтягнутим. Міцні ноги й руки вказували на те, що чоловік займається в залі та очевидно полюбляє спорт.

- Кого роздивляєшся? - раптовий голос позаду, змусив Ксенію здригнутись. - Ти чого? - Юра підійшов ближче і взяв її за плечі. Це я, не лякайся. - він кинув погляд у бік вікна і помітив там Влада. - Хочеш приєднатись? Погода класна. - запитав без натяку на будь-яку ревність.

- А як же водіння? Щось мені здається, що ми вже нікуди не їдемо?! - на обличчі дівчини з’явилось розчарування.

- Ксеню, ну пробач. Я намагався все владнати, але повинен їхати на роботу. Ти ж знаєш, що для мене все це значить, не сердься. Завтра обов'язково покатаємось. - хлопець хотів обійняти дівчину, втім Ксеня різко відійшла і попрямувала до дверей. - Ксеня, давай без істерик! - крикнув їй навздогін. 

- Давай. - вона різко повернулась до нього, і заглянула в блакитні очі. - Ти зараз нікуди не поїдеш, і виконаєш свою чортову обіцянку, відповідно не буде жодних істерик. - Ксенія помітила, як погляд Юри почав змінюватися, він став темним, сердитим.

- Не став мені умов. Я не люблю цього і не потерплю. Нічого з тобою не станеться, почекаєш! 

Ксеня не очікуючи на таке зухвальство, ледь не розплакалась. Вона хутко відчинила двері, зіштовхнувшись в порозі з Владом. 

- Ну й вали! Ображена вічно! - вигукнув, знову не втримавшись. 

- Ей, брат, легше. Думай, що ти кажеш. - звернувся до Юри, Влад. Йому було вкрай прикро чути, як той розмовляв з дівчиною. Він навіть не на жарт розгнівався. 

- Самі розберемось. Не лізь. - Юра схопив ключі від авто та вибіг на вулицю. 

Влад переодягнувся і теж вийшов у двір. Ксеня сиділа на задньому дворі на гойдалці. Було помітно, що дівчина засмучена, і це неабияк хвилювало чоловіка. Влад сів поруч і простягнув їй свою руку, яка була стиснута в кулак. 

- Що там? - запитала, підіймаючи на нього свої заплакані очі. 

Чоловік розкрив долоню і перед дівчиною з’явились ключі від авто. 

- Як щодо, змінити інструктора? Я кращий в цій справі. 

Ксенія декілька секунд дивилась то на ключі, то на Влада, не знаючи, що відповісти. Вона не очікувала на такий вчинок з боку чоловіка. 

- Наважуйся, обіцяю не кричати, а терпляче все пояснити та показати. - Влад піднявся та подав дівчині руку. - То як? 

- Я згодна. - Ксеня вклала свою руку в його долоню, відчуваючи невимовну вдячність.