Глава 2

    Вранці, Ксеня пробудилась від Юриного хропіння, цей звук доводив її до божевілля. Дівчина стрімко відкинула ковдру і відправилась в душ, гучно, грюкнувши дверима. Юрій заворушився, щось невдоволено пробурмотів, накрився подушкою й продовжив спати. Потік гарячої води, заспокоїв та розслабив Ксеню. Одягнувшись в джинсову мініспідницю, і білу футболку, дівчина спустилась вниз та пройшла в кухню. Ще на сходах вона відчула запах чогось смачного, що змусило забурчати в животі.

- Доброго ранку. Сідай та підставляй тарілку. - промовив Влад.

Ксеня навіть не встигла що-небудь відповісти, як на її тарілці опинився омлет з беконом, сосиски, помідори чері, листя салату й на додачу підсмажені тости. 

- Ого. - тільки й промовила Ксеня, заглядаючи у тарілку. - Ти, що так і не лягав? 

- Спробував, але, як бачиш - безрезультатно. 

- Ну чому ж, безрезультатно?! Навпаки. - дівчина усміхнулась. Влад одразу помітив на щоках дівчини - ямочки, які додавали її обличчю неабиякої привабливості. Ксеня відрізала шматочок омлету і поклала до рота. - Ти це серйозно? - запитала, заплющивши очі. - Це ж щось - неймовірне. Зроду не коштувала чогось смачнішого. 

Влад залишився задоволеним почутим, йому не вперше казали про його кулінарні здібності, але чомусь саме від Ксенії було приємно почути комплімент. Він налив каву та підсунув наповнене горня дівчині.

- Дякую.

- Це ще не все. - сказав і поставив перед Ксенею цілу тарілку з шоколадними панкейками. Дівчина зробила широчезні очі. 

- Я перепрошую, але ти точно їхній брат? - кивнула на фото, яке висіло на стіні. - Окрім нас з Кариною в цьому домі ніхто більше не наважується щось готувати.

Влад усміхнувся кутиками вуст, знаючи любов братів до готування. Особливо дратувався Юра, коли приходила його черга щось кулінарити.

- Пізнаю знайомі запахи. - до кухні увійшли Саша з Кариною. - Американський сніданок у виконанні самого майстер шефа, що може бути краще. - сказав Саша, підсуваючи стілець.

- А Юра, де? Досі спить? - запитала Карина. 

Ксеня хотіла було відповісти, як до кухні зайшов сам хлопець.

- Ні, ну ви нормальні, запахи на весь дім, а мене хоч би хто покликав.

- Щойно збирались, це робити. - промовила Ксенія і подала хлопцеві чашку кави. 

На кухні роздався звук виделок, тарілок і задоволених стогонів від приготовлених Владом страв. З приїздом Влада будинок ожив по-новому, так завжди буває, коли приїздить рідна людина після довготривалої розлуки. Атмосфера в помешканні одразу набуває яскравих фарб. 

- Амур влаштовує сьогодні вечірку на честь твого приїзду. - сказав Саша, читаючи повідомлення. - Чекає нас усіх об дев'ятнадцятій годині в клубі.

Юрій помітив, як Ксеня задумалась про щось своє, ховаючи погляд.

- Що? - поглянув пильно.

- Я не зможу піти. У мене завтра співбесіда, потрібно підготуватись.

- Ну звісно, а раніше ти цього не могла зробити? - обурився, аж іскри полетіли з очей.

- Я говорила тобі, що так чи інакше сьогодні поїду до себе, чому ти обурюєшся? Я в квартирі не з’являлась вже цілий тиждень. 

- І тому ти вирішила поїхати саме сьогодні, коли збираються всі наші. Чудово, роби, як знаєш. - Юра кинув виделку та піднявся з-за столу. Усі відразу замовкли, повернувши здивовано голови в бік пари. 

Ксені стало прикро через поведінку Юри, особливо їй було ніяково перед Владом, в погляді якого вона помітила неабиякий подив. 

- Вибачте за зіпсований сніданок. 

- Тобі немає за що просити вибачення. А до витівок Юри ми вже звикли. - сказав Саша, торкаючись дружньо плеча дівчини. 

- Дякую. - промовила Ксеня, готова розплакатись. - Я справді сьогодні не можу піти з вами. Не ображайтесь, особливо ти Влад. 

- Проблеми немає. Я все розумію. Тим більше я нікуди ще не їду. Ти краще, зізнавайся, що за співбесіда? - відповів якомога веселіше, аби Ксеня не засмучувалась.

- В одну компанію шукають маркетолога. Їм приглянулось моє резюме, вони запросили мене на співбесіду, я погодилась. - дівчина запнулась. - Він знає, як для мене це важливо, і ось так реагує. 

- Не парся, ми за тебе триматимемо кулаки. Правда, хлопці? - підтримала подругу Карина. 

- Ну звісно. - промовили в один голос.

- Дякую вам, друзі. - на обличчі дівчини знову з’явились ямочки, які так й притягували погляд Влада.

***

Ксеня вся в сльозах увійшла до будинку, слідом за нею зайшов Юра, кинувши ключі на столик. 

- Перестань ревіти. - звернувся до дівчини. - Ну нічого ж смертельного не трапилось, подумаєш, взяли іншу. Та таких робіт в місті скільки завгодно.

- Як ти можеш так говорити? Ти ж знаєш, як я мріяла саме про цю вакансію. - Ксеня ледь стримувалась, аби не зірватись на крик від обурення.

Юра збирався ще щось додати, щоб могло б ще більше засмутити дівчину, однак в розмову втрутився Влад, який якраз збирався кудись виходити. 

- Владе, скажи їй, що це не привід засмучуватись. Не взяли на цю роботу, візьмуть на іншу. - Юра починав вже сердитись. Влад про щось мить поміркував і звернувся до Ксенії.

- Значить не твоє. І це навіть на краще. 

- Ви що змовились? - дівчина поглянула на обох заплаканими очима.

- Я не договорив. - промовив Влад, поспішаючи донести задумане. - Я в Україні, а саме у Львові відкриваю філіал, відповідно мені потрібні люди, в тому числі маркетолог, менеджера й інші спеціалісти. Думаю, ти зрозуміла хід моїх думок. - усміхнувся кутиками вуст, хитро поглядаючи на стурбовану дівчину.

- Я вірно зрозуміла? Ти залишаєшся в Україні, і хочеш, щоб я працювала в тебе? - запитала, досі не розуміючи своєї удачі.

- Саме так. То що? По руках? - Влад простягнув свою руку, очікуючи з нетерпінням на відповідь. Ксеня повагавшись мить, потисла Владу руку. - Вітаю, ви прийняті в нашу команду. Не тямлячи себе від щастя, Ксеня кинулась на шию чоловіку. Неочікувано доля їй всміхнулась, тож чи можна тут стримати емоції, які так й переповнювали. Влад з обережністю пригорнув дівчину, розділяючи з нею не підроблену радість. В його носа вдарив солодкуватий запах шовковистого волосся та аромат жіночих парфумів, якими користувалася Ксеня.