Глава 1

- Ксеня, не починай. В мене сьогодні повно роботи. Нічого страшного, якщо ми сходимо в кіно наступних вихідних. - роздратовано промовив Юрій в телефонну слухавку.

- Те саме ти мені говорив минулого тижня. Для чого обіцяти й не виконувати?

- Я не винен, що на мене стільки всього звалилось. З одного боку тато зі своїми вимогами, з другого ти зі своїм браком уваги. Дістали. - кинув сердито. - Припини, себе поводити, як маленька дівчинка. Зателефонуй Карині та підіть разом, тим більше Саша теж зависне в офісі на ці вихідні.

- Я зрозуміла. Добре, Юра, працюй, лиш дивись, не перетрудись. -  Ксеня вимкнула мобільний.

“Так завжди”- подумала дівчина. Останнім часом стосунки в них з Юрою не ладнались, він їй зовсім не приділяв уваги, що вкрай засмучувало дівчину. Хлопець все списував на зайнятість. Насправді Ксеня знала, що за прагненням кар’єрного зросту стоїть - жага довести авторитарному батькові, що він нічим не гірший ніж його два старших брати Саша та Влад, останній до того, ще й проживав в Америці. Юрій чомусь завжди вважав, що тато недооцінював його можливості, як і все, що той робив. Чоловік завжди за приклад ставив найстаршого Влада, який досягнув немалих вершин у бізнесі. Саме на нього він покладав чи не найбільших надій. Мама ж навпаки, надмірно опікувала наймолодшого сина, мовляв, тому не вистачає батькової уваги. Та й сам хлопець потребував більше уваги ніж будь-хто зі старших братів. Юра був доволі імпульсивною та вибагливою людиною. Ось і зараз прагнення щось комусь довести, переросло в якусь манію.

Ксеня набрала подругу, аби запропонувати тій піти разом в кіно. Дівчата познайомились два роки тому на курсах візажу, між ними одразу зав’язалась розмова і виникла приязнь одна до одної. 

Карина зустрічалась зі Сашею, середущим серед братів. Вона й познайомила Ксеню з Юрою. Між хлопцем і дівчиною одразу виникли взаємні почуття. Рік зустрічань для обох був найромантичнішим періодом, проте, останніх пів року, відносини хлопця і дівчини почали псуватись, Юра міг невдоволено гаркнути у бік Ксені, скасувати в останній момент побачення, наплювавши на її почуття. При кожній спробі поговорити, вияснити причину такої поведінки, Юра починав дратуватися та все заперечувати. Для Ксені це були перші серйозні стосунки в які вона вкладала мало не усю себе. Та чи здатні протриматись довго взаємини, коли старається вдосконалитись лише хтось один? 

***

     Промайнуло два тижні, і врешті сьогодні Юрій зміг приділити час Ксені і їхнім спільним друзям, які часто збирались в клубі “Зодіак”. Ксеня швидко влилась у веселу компанію, легко знайшовши спільну мову з усіма без винятку. Друзі Юрія теж прийняли дівчину, як свою рідну. Клуб належав Амуру, одному з хлопців. Ніхто вже й не пам’ятав чому його прозвали саме так, так само як ніхто вже давно не називав хлопця, на ім'я Роман.

- Наступного тижня, приїздить Влад. - повідомив Саша радісну новину.

Усі заметушились, зрадівши почутому. Влад теж належав до цієї дружньої компанії, і попри свій від’їзд та довгий час проживання в Америці однаково підтримував стосунки з кожним з друзів. Було помітно, як Юра нахмурився, думаючи про щось своє. Ксеня уважно слухала розповіді про старшого брата свого хлопця. Їй ще жодного разу не доводилось з ним бачитись, хіба що на фото, яке висіло на стіні в будинку, де проживали Юра та Саша, й мимохіть по скайпу, коли брати між собою спілкувались.

- Надовго? - запитав Амур, обіймаючи свою Аню. 

- Нічого поки не казав, але навряд чи. - протягнув сумно Саша. - Впустив наш брат міцні коріння в чужу землю. 

Вечір видався легким та веселим, навіть Юра відкинув усі свої турботи й присвятив себе друзям, та перш за все своїй Ксені. Хлопець усвідомлював, що інколи буває нестерпним, здатним на гостре слівце. Ксеня попри вміння відповісти й захиститись, однаково через таке ставлення Юри засмучувалась і часто почувалась покинутою.

- Ти в мене така красуня, дах зносить. - прошепотів Юра на вушко коханій, коли вони танцювали повільний танець.

Ксеня заплющила очі від задоволення, боячись злякати відверту мить. 

- Скажи ще щось.

- Що? - Юра вкрив дівочу шию ніжним поцілунком.

- Щось приємне. - попрохала, відчувши, як від поцілунку мурахи пройшлись по тілу. 

- Ти найтерплячіша в світі дівчинка. Я люблю тебе, сонечко.

Ксеня розпливлась в усмішці, відчуваючи, як в животі заворушились метелики. Дівчина ще більше обвила руками шию хлопця та з повним відчуттям щастя віддалась танцю. 

***

- Рівно? - запитала Ксеня, тримаючи розтяжку на якій було написано “З поверненням додому”! 

- Трохи підійми вище лівий край. - скомандувала Карина.  - Ага, тепер ідеально. Я вже теж закінчую з кульками.

- Ви так щоразу зустрічаєте Влада? - Ксеня вказала на прикрашений декораціями будинок. 

- Відколи я появилась у їхньому житті. - усміхнулась. - Ти ж знаєш, як я люблю святкувати усілякі події - гучно й феєрично. - Карина підкинула вгору повітряну кульку. - За весь цей час, що ми зустрічаємось зі Сашею, це Влада буде третій приїзд. Він класний, веселий, мудрий, втім сама скоро переконаєшся. Ми відразу знайшли з ним спільну мову. Впевнена, ви також подружитесь. 

Усі довкола лише й говорили, що про чоловіка, його харизму, та наявність відмінного характеру, тож і Ксені хотілось вже нарешті познайомитись та поспілкуватись з ідеальним Владом. 

Дівчата завершували останні приготування, коли почули звук автомобіля, яке заїхало у двір двоповерхового будинку. Карина взяла хутко до рук хлопавку, іншу вручила Ксені та підійшла до дверей. З вулиці зазвучали вже знайомі радісні голоси, а слідом звук коліщаток валізи. Чоловічі кроки наблизились ближче, і вже через мить двері відчинились.

- Ласкаво просимо додому! - прокричала Карина голосніше за всіх. Хлопавки гучно вибухнули, викидаючи суміш конфеті.

- Привіт, Каринко. Все, як завжди - яскраво й вибухово. - Влад обійняв дівчину та закружив по кімнаті. - Зізнавайся, Сашка тебе не ображає? - запитав, поставивши її назад на підлогу.