Крім тебе

Пролог (Сон)

У старому спортзалі повітря пахло пліснявою і страхом. Ми стояли пліч-о-пліч, учні, вчителі, чужі та рідні, усі — ніби щось знали, але мовчали. П'яний фізрук валявся під шведською стінкою, бурмочучи щось безладне, а його колега з каламутним поглядом усе намагався вловити наш переляк. Ми просили: “Проведіть заняття. Нам треба хоч щось звичайне».

Але буденність зірвалася, коли за курними вікнами злетіла вгору ракета. Ми завмерли. Вибух на цвинтарі — дивний, раптовий, надто близький. Хтось закричав. Я відчула, як сльози стікають по щоці — сама не знала, чиї вони мої чи чужі.

Нам дозволили піти. Я бігла додому з якоюсь шаленою радістю — «Ура! Я жива! — і раптом побачила жінку в білому, що йшла мені назустріч. Я помахала їй, але вона відповіла хрипко і виразно:
- Крім тебе.
- У сенсі? — вирвалось у мене.
Вона показала на старі дерев'яні двері, такі ж, як у шкільній роздягальні, і зникла.

Вже вдома було незатишно. На телевізорі йшов фільм під назвою «Прокляття моєї сім'ї», все спалахувало в червоному. Я знала, що це не вигадка. Це дзеркало. Я знову вийшла надвір, і в мене з розгону врізався чорний собака. У зубах вона тримала чужий пучок чорного волосся і шпурнула його мені під ноги. Я відсахнулася

ARbit

Подобається

#1400 в Містика/Жахи

У тексті є: школа, містика й сни

Відредаговано: 28.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись