Розділ 26: Міжрасовий скандал

Анна

Моє запитання одразу відлетіло на другий план після появи королеви. Ще б пак — вона принесла відповіді, які можуть вартувати життя.

— Куди? — ледь чутно вимовив ректор.

— Вам, ректоре, доведеться піти зі мною до короля, — відповіла вона.

— Її можна взяти з собою? — він кивнув у мій бік. — Вона дуже важлива для вирішення цього питання.

 — Добре, — коротко погодилася королева. — Але я покличу Ігнатуса. Я сама не зможу перенести вас обох.

І знову Марія зникла. Я з надією поглянула на Еріана, та він, здається, навмисно уникав мого погляду. Питання повисло в повітрі — важке й невисловлене.

— Еріане… навіщо я тобі там?

— Ти не розумієш? — його голос трохи затремтів. — Це наш шанс. Король може одружити нас просто сьогодні.

— Але я ще не погодилась…

— Чому, Анно? Хіба я тобі не подобаюсь? Ми можемо все виправити.

— А що буде зі мною після одруження? Що буде з моїм навчанням?

— В якому сенсі? — не зрозумів він.

— Я зможу вчитися? Я хочу залишитися тут.

— А в чому проблема? Залишайся, вчися.

— Ти не будеш проти? Не закриєш мене вдома?

— Анно, це… це те, чого ти боялася? — він трохи посміхнувся. — В мене й думки не було забороняти тобі навчатися. В тебе велика магічна сила. Можливо, ти навіть перевершиш мене — згодом.

Надія зажевріла в душі. Невже все так просто? Він просто погодився?

Я ж найбільше боялася знову опинитися в золотій клітці. Але зараз… не схоже, що Еріан бреше.

У дверях знову з’явилася Марія — цього разу з незнайомим хлопцем. Хоча… чи хлопцем він був насправді? З такою силою й енергетикою йому могло бути як двадцять п’ять, так і всі двісті. І зважаючи на те, що він наставник королеви — другий варіант видавався більш ймовірним.

— Транспорт подано. Прошу вашу руку, — жартівливо вклонився він.

І вже за мить ми зникли з академії, перенесені в саме серце королівського палацу.

Я очікувала побачити велику залу з троном на постаменті, та ми опинилися в хоч і просторому, але звичайнісінькому кабінеті.

— Еріан, тиждень лише минув, що у вас там трапилося? — запитав незнайомий мені чоловік. Хоча… десь я його вже бачила. Але де?

— Вибач, що не виправдав твоїх сподівань, Годріку. Мій батько і тут зіпсував мені життя, — відповів Еріан.

Точно! Це ж попередній ректор академії! Я ж бачила його зображення в коридорі, серед усіх попередників. Не очікувала побачити його особисто.

— Що ж сталося, Льєре Сноу? Чому мені погрожують вторгненням із Лагосу? — заговорив король.

Лагос. Країна демонів, що розташовувалася праворуч від Вельмаріну. Усі в Співдружності Семи Королівств століттями намагалися жити в мирі, але лагосцям не подобалося, що в них мало територій і непридатний для землеробства клімат. Конфлікти траплялися регулярно. Якщо стихійний портал відкрився саме туди — це може призвести до війни.

— Лагос?.. Це дуже погано. Хоч не в палац Верховного? — спитав Годрік.

— Ні, на наше щастя, портал відкрився на околиці великої пустелі. Але звідки він узагалі взявся? — занепокоєно додав король.

Еріану довелося розповісти все — від заручин до подій цього вечора.

Невже пройшов лише тиждень? А відчуття — ніби прожила ціле життя. Тільки сьогодні — стільки всього.

— То ти стверджуєш, що портал не єдиний і можуть зʼявитися ще? — злякано перепитав король.

— Так, Ваша Величносте. Тому ми тут. Я прошу Вашої милості одружити нас із нареченою. Тільки тоді можна бути впевненими, що більше нічого не відкриється.

— Ну ви й закрутили… Стільки проблем через весілля! — раптово розсміявся король.

— Майже як і в нас свого часу, — підтримала його королева Марія.

— Ну ми хоча б портали не відкривали абиде. Добре, хутчіш у тронну залу — тут замало місця.

Ми йшли довгими коридорами. Чоловіки — попереду, а я з королевою трохи позаду.

— Він тебе не змушує? Ти цього справді хочеш? — запитала вона тихо.

— Мабуть… — невпевнено відповіла я.

— Він тобі хоч подобається? Я розумію, що на кону багато життів, але ти дійсно хочеш стати його дружиною?

— Так… Просто все дуже швидко відбувається.

— Я тебе чудово розумію. Якщо тобі щось буде потрібно або щось станеться — звʼяжися зі мною. Ось мої координати.

— Дякую, королево.

Ця підтримка була для мене дуже важливою.

Раптом між ногами знову зʼявилося біле пухнасте звірятко — я ледь не перечепилася через нього.

— Макс! Що ти тут робиш? Нас зараз одружать!

— Та знаю я! Але відчуваю небезпеку. Простір став ще тоншим. Поспіши, будь ласка.

— Та йдемо ми, йдемо… Ще трошки.

Нарешті ми увійшли до великої зали з троном. Точніше — з двома. Ми поспішили до них.

Король без зволікань розпочав церемонію.

— Діти корони, волею богів я стаю свідком створення родини. В мовчанні дайте згоду бути вірними один одному.

Еріан став на коліна — і я зробила те саме.

— Разом дайте обітницю підтримувати одне одного.

Тепла рука мого майбутнього чоловіка накрила мою.

— Перед лицем магії пообіцяйте бути чесними одне перед одним.

Він схилив голову — я повторила за ним і заплющила очі.

Я не знала, що має статися. Я ніколи не була на весільній церемонії.

Раптом рука Еріана потеплішала, зʼявилося світіння. На наших запʼястях виникли витончені золоті браслети.

І раптом — вода. Вона почала стрімко прибувати.

— Ще один відкрився! — пискнув Макс і застрибнув на спину Еріану.

— Тепер встаньте і в коханні пройдіть свій шлях, — швидко, майже нервово, закінчив король.

— Все вдалося, — сказала королева. — Ви одружені. Ваш артефакт мав би відключитися… Але ми не встигли. Портал зʼявився.

Збоку зали з повітря лилася вода.

— Але він міг відкритися де завгодно! Вода ж є всюди! Як нам дізнатися, поки не затопило палац?! — король намагався діяти, але нерви брали гору

— Секундочку, — зупинила я, помітивши, як із водою щось потрапило до зали. — Я знаю, що це за водорості!