Глава 9

Упродовж кількох наступних днів Маїра завзято поринула в роботу над кристалами, вливаючи в них свою магію згідно з формулами складних сплетінь. На насупленого, ображеного Рейнвольда намагалася не зважати, вдаючи байдужість. Він інколи навідувався до лабораторії та інструктував дівчину, виказуючи холод і відстороненість. Отримавши гідну відсіч, навіть не торкався Маїри, а коли сідав поруч працювати, показово відсував від неї своє крісло, тримаючись на відстані. Звісно, чоловіча гордість уражена, оскільки самозакоханому сагріру вперше відмовила дівчина. Той потужний удар магією надовго запам’ятає!

Насправді за вдаваною байдужістю Остен приховувала буревій емоцій. Хоч і бажала дотиків, любощів Рейнвольда, проте розуміла, що ним наразі керує лише звичайна хіть без прояву почуттів. Вже вкотре пригадувала шалену ніч єднання й гірко зітхала… Зрештою, заспокоювала сумління тим, що віддала себе парубку заради боротьби з ненависним прокляттям та напружено обмірковувала подальші дії. Як же отримати прядку його волосся, необхідну для ритуалу? Набравшись хоробрості, вирішила вночі нишком навідатися до апартаментів Брайта та зрізати пасмо в сплячого сагріра. Вартові маги змовчать на це, адже звикли, що до хтивого господаря інколи бігають дівчата, через це Рейнвольд навіть не встановлює захисний полог, нехтуючи безпекою. А якщо із появою Маїри він випадково прокинеться, стихійниця застосує снодійне заклинання. Робота над кристалами правди добігала кінця, отож, часу в обмаль, не варто зволікати.

Остен трапезувала на самоті в своїй кімнаті, ображений Рейнвольд не запрошував її до зали. По обіді задумлива дівчина попрямувала до лабораторії, налаштовуючись на завершення роботи. Заразом роздирала цікавість, кортіло й самій випробувати кристали правди та переконатися, що її праця недаремна.

Рипнувши дверима, Маїра впурхнула в лабораторію й за мить застила посеред приміщення, споглядаючи сидячого в кріслі Рейнвольда зі знайомим пергаментом в руках…

— Темрява! — бовкнула знічено й налякано. Очевидно, парубок випадково знайшов той пергамент з описом ритуалу посеред її записів з формулами. — Халепа…

— Ти нічого не хочеш мені пояснити, Маїро? — сагрір невідривно свердлив Остен очиськами, в зелених райдужках спалахами магії вогню іскрила невимовна лють. Звісно, вже здогадався, що дівчина воліє позбавити його прокляття. — Отже, тепер я зрозумів, навіщо ти мене спокусила… І що далі?! Хочеш отримати прядку мого волосся й провести ритуал?! Яка ж ти дурепа! — гаркнувши в гніві, рвучко схопився на ноги. — Нічого в тебе не вийде! — спалахом магії вогню спопелив пергамент, який осипався на підлогу сірим попелом. — Наївна дурепо… Я ж казав, що не хочу позбавлятися цього прокляття! Мене влаштовує поточний стан речей! На щастя, серце не терзають безглузді романтичні мрії, я вільний від цього непотребу! Керуючись ясним розумом, зумів досягти в житті чимало… Бажаєш змінити мене?! Дарма, Маїро! — злісно стиснув пальці в кулаки, стримуючи пориви вогняної енергії. — Роботу над кристалами завершено, вони працюють і це радує… Вже випробував на слугах, а ти… Негайно забирайся геть з мого маєтку та тримайся від мене якнайдалі! Не смій наближатися, торкатися мене, мого волосся! Нагороду за роботу від Її Величності отримаєш, як я і обіцяв, а зараз негайно збирай свої речі та попрямуєш додому! Геть! — гаркнув так гучно, що ошелешена Остен аж здригнулася й не стримуючи сліз, вилетіла стрілою в коридор. Вже й не усвідомлювала, як дісталася своєї кімнати. Рухнувши на ліжко, гірко розридалася у розпачі. Схоже, її задум рухнув, усі старання даремні. Покровителько, скільки ж люті було в тих зелених очах, зневаги! Маїра картала себе, що вчасно не забрала з лабораторії той пергамент з інструкцією від Марвелії, не сховала в кімнаті, ладна була рвати волосся на голові через таку необачність! Невже не судилося повернути колишнього Вольді й бути з ним щасливою? Тепер він назавжди залишиться чужим, черствим, ба більше, після усього ще дужче зневажатиме…

Тремтячими руками дівчина рвучко кидала речі у валізу, похапцем витираючи гіркі сльози образи й розпуки, а подумки назавжди прощалася з Брайтом. Очевидно, бажану прядку вже не отримає. Через приниження, якого чимало зазнала в маєтку сагріра, геть опускалися руки. Можливо, нехай Рейнвольд і залишається таким, який є та буде щасливий зі своєю Віндсміл? Ця думка шматувала лезами, роздирала серденько гострими пазурами. Як же далі жити? Досі жевріла надія на позбавлення парубка прокляття, а кілька хвилин тому зруйнувалася вщент.

За годину гер Довер з кам’яним виразом обличчя повідомив, що карета очікує біля воріт. Він особисто супроводив Маїру надвір, а Рейнвольд навіть не вийшов попрощатися. Твердолобий, крижаний стихійник! Витираючи носовичком заплакані очі, дівчина сіла в карету, поруч умостився на сидінні Вільгельм. В бурштинових очах няугра застигло співчуття до пригніченої, ображеної господині, тварина наче відчувала внутрішній стан Маїри.

— Тітонька повернулася! — коли після недовгої подорожі карета зупинилася біля воріт маєтку Остен, назустріч алеями щодуху мчав малий Двейн. Обійнявши дорогоцінного племінника, дівчина, зрештою, кволо всміхнулася. Хоч як важко, але варто приховати роздираючий смуток від оточуючих, оскільки брат Варден не повинний дізнатися цю гірку правду.

— Маїро, — в холі будинку прибулу зовицю зустрічала усміхнена Марвелія. — Так несподівано повернулася, навіть не попередила… — відразу обійняла дівчину, пригортаючи до грудей. — Ми сумували за тобою… Варден наразі відбув у справах до столиці, повернеться до вечері… Як ти? Як робота над кристалами правди? — відсторонившись, відразу насупилася, помітивши в очах Маїри глибокий смуток. Чи можна бодай щось приховати від спостережливої альмаїри? Зазвичай в ясно-сірих плесах виблискували грайливі вогники, проте вони наче згасли в океані невимовного болю...

— Ми виготовили кристали, вони працюють, — відсторонено пробурмотіла стихійниця. Опустивши голову, неначе ховала справжні емоції розпачу.