Глава 13 . Втеча у нікуди

​Елла : 

Я не пам’ятаю, як збирала речі. Мої руки діяли самі по собі, кидаючи у валізу все підряд: змінні джинси, старий светр, того самого в’язаного вовчика. У голові пульсувала одна думка: «Тіло на дні кар’єру». Моя сестра. Валерія. Вона була тут, дихала цим повітрям, ходила цими коридорами, а тепер...

​— Елло, куди ти збираєшся? — голос Насті від дверей змусив мене завмерти.

Вона стояла у своїй піжамі, обіймаючи величезного ведмедя, і її очі були повні сліз. Дитяче серце не обдуриш — вона відчувала, що світ знову хитається.

​— Ми поїдемо трохи погостювати в інше місце, сонечко, — я намагалася, щоб мій голос не тремтів, але це було майже неможливо.

— До бабусі Ганни? Я не хочу до неї! Вона зла! — дівчинка підбігла до мене і вчепилася в мою руку. — Ти обіцяла! Ти обіцяла, що не підеш! Ти сказала, що ти моя мама!

​Я опустилася перед нею на коліна. Біль у розбитому коліні вже не відчувався — його забивав біль у грудях.

— Насте... я твоя тітка. Твоя мама була моєю сестрою. Я ніколи не покину тебе, чуєш? Але ми не можемо залишатися в цьому домі. Не зараз.

​— Чому? Бо тато поганий? — вона подивилася на мене так серйозно, як доросла. — Тато плакав у кабінеті, Елло. Я бачила крізь щілину. Він ніколи не плаче. Він сказав, що Валерія полетіла до зірок, а тепер ти теж хочеш полетіти?

​Я не встигла відповісти. У дверях з’явився Марк. Він уже змінив мокру сорочку, але виглядав так, ніби постарів на десять років за одну годину. Його погляд упав на мою валізу.

​— Ти не зможеш піти, Елло, — спокійно сказав він. Але в цьому спокої було більше погрози, ніж у крику. — Будинок оточений поліцією та журналістами. Ганна Борисівна подала терміновий позов про позбавлення мене батьківських прав на підставі «нових обставин». Якщо ти зараз вийдеш за ці ворота з дитиною — це буде розцінено як викрадення.

​— Ти тримаєш нас у заручниках? — я випрямилася, затуляючи Настю собою.

— Я захищаю свою доньку! — він зробив крок у кімнату. — Послухай мене хоча б хвилину. Маргарита не просто втекла. Мої люди знайшли її телефон у смітнику біля лікарні. Вона переписувалася з твоєю мамою, Елло. Весь цей час.

​Я ледь не впала. Моя мама? Яка казала, що Валерія зникла назавжди?

— Що ти верзеш? Моя мама нічого не знала!

— Твоя мама отримувала гроші з рахунків Валерії щомісяця протягом останніх п’яти років. Маргарита була посередником. Вони тримали твою сестру в приватній клініці під іншим ім’ям, поки вона була потрібна для шантажу. А коли Валерія померла від хвороби... вони вирішили отримати останній куш, підставивши мене.

​Світ навколо мене почав обертатися. Все, у що я вірила, виявилося брехнею. Моя сім’я, мій бос, навіть моє несподіване «кохання» — все було частиною якоїсь потворної схеми.

— Я не вірю тобі... — прошепотіла я, хоча всередині серце підказувало, що він каже правду. — Ти просто хочеш, щоб я залишилася і свідчила на твою користь у суді!

​Марк підійшов зовсім близько. Він дістав із кишені невеликий конверт і простягнув мені.

— Це результати експертизи почерку Валерії. Вона написала листа перед смертю. Там є твоє ім'я, Елло. Вона просила мене знайти тебе. Вона знала, що лише ти зможеш врятувати Настю від цієї зміїної ями.

​Я тремтячими руками відкрила конверт. На пожовклому папері був слабкий, але чіткий почерк:

«Марку, пробач за все. Моя мати і Маргарита не зупиняться. Знайди мою молодшу сестру Еллу. Тільки в неї таке ж серце, як було у мене до того, як вони його зламали. Настя має знати справжню любов...»

​Сльози застелили мені очі. Я подивилася на Марка. Його погляд був повний болю і... надії.

— Тож вибирай, Елло, — промовив він. — Ти можеш піти зараз, і Ганна Борисівна розірве цю дитину на частини у судах. Або ти можеш залишитися, і ми разом доведемо цю гру до кінця. Насправді.

​Я подивилася на Настю, яка тримала нас обох за руки.

— Ми залишаємося, — сказала я. — Але не заради тебе, Марку. А заради правди.

​Марк кивнув. Але я помітила, як він швидко сховав у кишеню ще один папірець, який випав із конверта. Папірець, на якому було написано лише одне слово: «Тікай».

​Питання для читачів:

Ого! Виявляється, мама Елли теж була в долі?! Кому тепер вірити? Що було написано на тому другому папірці, який сховав Марк? І чи зможе Елла розгадати цю таємницю раніше, ніж станеться щось непоправне? Пишіть, я вже сама заплуталася в цих інтригах!