Глава 11 . Повернення до замку тіней

Елла : 

Повернення з лікарні додому не було схожим на казку. Попри те, що Настя весело щебетала на задньому сидінні, притискаючи до себе іграшкового вовчика, у машині витало відчуття тривоги. Марк був занадто мовчазним. Його руки стискали кермо так міцно, що кісточки пальців побіліли.

​— Марку, ти в порядку? — тихо запитала я, коли ми під’їхали до високих воріт маєтку.

— Так, просто втома, — він коротко посміхнувся, але ця посмішка не торкнулася його очей.

​Будинок зустрів нас тишею. Маргариту Степанівну вивезли ще вночі — Марк сказав, що вона «звільнилася за власним бажанням», але я бачила погляд його охоронців. Ця жінка знала надто багато, і її відсутність відчувалася як затишшя перед бурею.

​Я допомогла Насті переодягнутися і вклала її відпочити. Коли я вийшла в коридор, то побачила, що двері в кімнату, яка раніше завжди була замкнена, тепер прочинені. Це була спальня Валерії.

​Моя рука сама потягнулася до ручки. Всередині все було застиглим у часі. Ті самі парфуми на столику, той самий колір штор. Я підійшла до великого дзеркала і раптом відчула, як по спині пробіг холод. На підрамнику дзеркала була прикріплена маленька записка, написана від руки:

«Кров не обманеш, Елло. Запитай його, чому твоя сестра насправді зникла з цього дому».

​Почерк був гострим, знайомим. Маргарита. Вона залишила це для мене.

Моя сестра? Я ніколи не знала своєї старшої сестри. Мама казала, що вона поїхала за кордон і обірвала всі зв'язки ще до мого народження. Чому ця жінка пише про неї тут?

​Я почала гарячково відкривати шухляди столу. Папери, старі чеки, сухі квіти... і раптом на самому дні я знайшла маленьку коробочку. У ній лежав такий самий в’язаний вовчик, як у мене. Тільки на лапці була вишита буква «В». Валерія.

​Моє серце пропустило удар. Мама казала, що таких іграшок було лише дві. Одну вона подарувала мені, а іншу — моїй сестрі, якої я ніколи не бачила.

— Не може бути... — прошепотіла я. — Валерія... була моєю сестрою?

​— Елло? Що ти тут робиш? — голос Марка за спиною змусив мене здригнутися.

Я різко розвернулася, тримаючи іграшку в руках. Його погляд упав на вовчика, а потім на розчинену шухляду. Його обличчя вмить стало схожим на маску.

​— Марку, скажи мені правду, — мій голос тремтів. — Чому в кімнаті твоєї колишньої дружини лежить іграшка моєї сестри? Ти знав? Ти знав, хто я, коли благав мене залишитися в лікарні?

​Він зробив крок до мене, але я відсахнулася.

— Елло, це не те, що ти думаєш...

— А що я маю думати?! Ти освідчився мені, бо кохаєш мене, чи тому, що я — зручна заміна для твоєї дружини, яка, як виявилося, була моєю рідною кров'ю? Ти купив мене, щоб Настя мала поруч «правильну» копію матері?

​— Досить! — він вигукнув це так голосно, що десь у глибині будинку щось упало. — Ти нічого не знаєш про те, як жила Валерія! Ти нічого не знаєш про те, через що мені довелося пройти, щоб захистити Настю від її... — він раптом замовк, ніби ледь не бовкнув зайвого.

​— Від її чого? Кажи! — я підійшла до нього впритул, дивлячись прямо в його палаючі очі. — Маргарита написала, що ти винен у її зникненні. Це правда?

​Марк схопив мене за плечі. Його пальці міцно стиснулися, але мені було байдуже.

— Ти хочеш правди? Гаразд. Твоя сестра не просто поїхала. Вона була частиною гри, яку почала її мати проти моєї родини. А Маргарита... Маргарита була її спільницею. І якщо ти зараз не заспокоїшся, ти зруйнуєш усе, що ми щойно збудували.

​У цей момент у дверях з'явилася Настя. Вона тримала в руках телефон, який розривався від дзвінків.

— Тату, тут якась тьотя каже, що вона поліція... і що вони знайшли Маргариту. Вона каже, що хоче розповісти всім, де лежить тіло моєї справжньої мами.

​Я відчула, як світ навколо мене починає розсипатися. Марк вихопив телефон, а я просто опустилася на підлогу, дивлячись на двох маленьких вовків — мого та Валерії. Ми були сестрами. І я щойно закохалася в людину, яку звинувачують у її смерті.

​Питання для читачів : 

Що-о-о?! Маргарита звинувачує Марка у вбивстві Валерії?! Як ви думаєте, Марк справді міг таке зробити, чи це остання помста старої няні? І як тепер Еллі жити в одному домі з чоловіком, який, можливо, знищив її сестру? Пишіть, я сама боюся писати наступний розділ!