Глава 11 . Умови гри

Марк : 

Я дивився на стелю лікарняної палати, коли двері відчинилися. Я очікував побачити лікаря або Андрія з новинами з офісу, але на порозі з’явилася вона.

​Настя.

​Вона була одягнена в чорну сукню, яку зазвичай вдягала лише на офіційні заходи, а її волосся було зібране в тугий хвіст. У руках вона тримала шкіряну папку Ганни Борисівни. Її хода... вона більше не бігла. Вона йшла так, ніби кожен сантиметр підлоги належав їй.

​— Ти виглядаєш краще, — сказала вона, сідаючи на стілець навпроти мого ліжка. Вона не намагалася мене обійняти.

​— Настю, що відбувається? Андрій сказав, що ти була в кабінеті бабусі.

​Вона повільно відкрила папку і дістала сертифікат на акції. Мій подих перехопило. Я шукав ці папери роками, сподіваючись надійно їх сховати, щоб ніхто не зміг використати їх проти нас.

​— Я знайшла їх, Марку. І я прочитала лист, — вона дивилася мені прямо в очі. — Тепер я знаю, чому ти так боявся цього дня. Ти боявся не за мене. Ти боявся, що коли я дізнаюся правду, ти втратиш контроль над компанією.

​— Це неправда! — я спробував піднятися, і різкий біль у боці змусив мене зціпити зуби. — Я захищав тебе від Артема!

​— Артем — дрібна проблема, — холодно відрізала вона. — Справжня проблема — це твоя брехня. Ти дозволив Еллі думати, що я — результат твоєї зради. Ти дозволив мені думати, що я — помилка. А насправді я — та, хто володіє всім, що ти збудував.

​Вона поклала папір на край мого ліжка.

​— Ось мої умови, — її голос був сталевим. — Перше: Артем ніколи не вийде з в’язниці. Я вже розмовляла з Андрієм, ми передали записи з пристані прокурору, якого неможливо підкупити моїми... нашими грошима. Друге: Віка. Вона ніколи не дізнається, хто її батько. Для неї ти залишишся татом, а Елла — мамою. Я не дозволю зруйнувати її дитинство так, як ти зруйнував моє.

​Я дивився на цю маленьку дівчинку і бачив у ній відображення нашої бабусі. Та ж непохитність, та ж холодна логіка.

​— А третє? — прохрипів я.

​— Третє: ти повертаєшся в крісло генерального директора, але кожен твій крок, кожен великий контракт буде проходити через мій підпис. Офіційно я залишаюся твоєю донькою для преси. Але тут, за зачиненими дверима, ти будеш звітувати мені.

​— Настю, тобі десять років... — я не міг повірити своїм вухам. — Ти маєш гратися ляльками, ходити в школу, а не керувати холдингом!

​— Ляльки закінчилися на тій пристані, — вона підвелася. — Завтра до тебе прийде юрист. Підпишеш папери про призначення мене таємним радником з правом вето. Якщо ні — я оприлюдню заповіт бабусі прямо зараз. І тоді ти втратиш не тільки компанію, а й Еллу. Бо вона не пробачить тобі, що ти вкрав у неї правду про її власну сестру Валерію.

​Вона повернулася, щоб піти, але на порозі зупинилася.

​— До речі, тату... — вона вперше використала це слово за всю розмову, але в ньому була гірка іронія. — Маргарита втекла з-під варти під час транспортування. Вона знає, що я знайшла папери. Вона полює на мене.

​Двері зачинилися. Я залишився один у тиші палат, відчуваючи, як навколо моєї шиї затягується золота петля, яку я сам колись створив.

​Питання для читачів:

Настя пішла на величезний ризик. Маргарита на волі, і вона в розпачі. Хто стане наступною жертвою в цій грі за спадок? І чи зможе Марк змиритися з тим, що його маленька сестра тепер його бос?