Глава 4 . Слід на склі

Настя : 

Коли тато побачив відбиток долоні на вікні дитячої, він зціпив зуби так, що було чутно скрегіт. Я бачила, як його пальці стиснулися в кулаки. Він не просто злився — він був у люті.

​— Андрію! — крикнув він у рацію, не відводячи погляду від вікна. — Переглянути всі камери за останні дві години! Як вона пройшла через лазерний периметр?

​Мама обіймала Віку, яка продовжувала плакати, уткнувшись їй у плече.

— Марку, вона була тут... прямо біля ліжка нашої доньки, — голос мами тремтів. — Ти обіцяв, що ми в безпеці.

​Я підійшла ближче до вікна. Поки дорослі сперечалися, я помітила дещо, чого вони не побачили. На самому підвіконні, зовні, лежала маленька засушена квітка півонії. Улюблена квітка моєї покійної мами Валерії. Маргарита не просто лякала нас — вона нагадувала, що знає про цю сім'ю все.

​Я непомітно вислизнула з кімнати. Мені потрібно було перевірити свій рюкзак. Коли я відкрила його в коридорі, моє серце ледь не зупинилося. Серед моїх підручників лежав старий, потертий щоденник у шкіряній палітурці. На першій сторінці був напис: «Для моєї Настусі. Коли ти будеш готова дізнатися правду про свою сестру».

​Це був почерк Валерії. Але як він опинився у моєму рюкзаку? Це означало, що Маргарита була в школі... або хтось із моїх однокласників працює на неї.

​— Настю? Ти що там робиш? — голос тата змусив мене здригнутися.

Я швидко сховала щоденник за спину.

— Просто перевіряю речі, тату.

​Він підійшов до мене і присів. Його погляд став м'яким.

— Пробач, що тобі доводиться це бачити. Я посилю охорону. Завтра ви з Вікою не підете ні в школу, ні в садок. Ви залишитеся вдома під наглядом.

​Я кивнула, але всередині я вже знала: сидіти вдома — це не вихід. Маргарита вже всередині нашого життя. Вона залишила мені щоденник, бо знала, що я його прочитаю. Вона знала, що я захочу захистити Віку за будь-яку ціну.

​Вночі, коли весь дім заснув, я включила настільну лампу і відкрила щоденник на першій сторінці. Там було вклеено фото: Валерія з великим животом, а поруч із нею — чоловік, обличчя якого було акуратно вирізане. Під фото був напис: «Віка не повинна знати, хто її батько насправді, бо це її вб'є».

​У мене перехопило подих. Значить, ДНК-тест Маргарити — це не підробка? Віка справді не донька тата Марка? Але як це можливо? Марк і Елла так її люблять...

​Я подивилася на Віку, яка солодко спала в сусідньому ліжечку, притискаючи до себе іграшкового вовчика.

— Я нікому не дозволю тебе забрати, — прошепотіла я. — Навіть якщо цей щоденник каже правду.

​Питання для читачів:

Оце так поворот! Щоденник Валерії натякає на страшну таємницю народження Віки! Чи зможе Настя приховати це від Марка та Елли? І хто той таємничий чоловік на фото, чиє обличчя вирізане? Пишіть, ваші версії просто необхідні!