Розділ 5.1

Моро вмостився на стільці. Служниця якраз принесла гарячий чай й цілий розсип горіхового печива, після чого миттєво випарувалася, залишивши нас наодинці — ну-ну, так я і повірила, що ніхто не підслуховуватиме за дверима. Проте від чайника тягнувся аромат трояндових пелюсток та ягід, у каміні тихенько потріскували дрова, а печиво виглядало таким апетитним! Ну просто ідеальний супровід для неквапливої зимової розмови.

— Шкода лише, що я не встиг приготувати для вас справжнє житло, — бідкався тим часом Себастьян. — «Сонце», звичайно, не найгірший варіант, але людині вашого статусу краще мати особисту територію, таку, як була у містера Клевре. На жаль, ваш попередник покинув Марагон не в найкращому гуморі, а якщо говорити відверто, страшенно обуреним через відсторонення. Словом, свій дім він продав всупереч логіці й ринковим цінам, а мені довелося поспіхом шукати для вас інші варіанти. Дякувати небу, встиг бодай оформити документи на піврічну оренду маєтку неподалік палацу. Він затишний та милий, але поки там триває прибирання й, кхм, — він злегка збентежено кашлянув у кулак, — перевірка.

— Яка саме? — Від такої кількості інформації в голові трохи запаморочилося.

— На відсутність зайвих таємних ходів й щілин для стеження. Вимога корони, міс Ебігейл. Доведеться почекати день-два, потім доправимо усі ваші речи на нове місце. На цьому тижні якраз замінили меблі й декор вітальні. Упевнений, вам сподобається. До речі, чи багато у вас валіз?

Я збентежено кліпнула:

— Було багато, однак в дорозі я втрапила у халепу, з якої врятувалася лише дивом. Не впевнена, що всі мої речі вціліли.

Очі пана Себастьяна за скельцями здивовано покруглішали:

— На вас скоїли напад? Якісь розбійники підняли руку на офіційного представника Локвіль-Бургу?! Це варто не просто скарги, а справжнього скандалу, який, до речі, може вигідно зіграти на вашу користь у перемовинах.

— Не зовсім так, — я жестом зупинила не в міру активного співрозмовника. — Власне, я мандрувала інкогніто, — поглиблюватися в деталі бійки, а тим більше розповідати про дивного незнайомця з синіми очима, страшенно не хотілося. — Це була випадковість, простий збіг обставин, містере Моро, не хочу починати знайомство з господарем Ноктеліону зі скарг та претензій.

Старий зміряв мене спантеличеним поглядом, та перш ніж на мою голову впала чергова лавина інформації, я підсунула гостю повну чашку.

— Ви обмовилися, що попередній представник корони, містер… містер…

— Клевре, так.

— Що містер Клевре був незадоволений наказом залишити посаду. 

— Ще б пак! Майже двадцять років бездоганної служби — і таке закінчення кар’єри!

— Я гадала, між ним й князем сталося непорозуміння. Якась суперечка щодо боргу корони.

Себастьян здивовано підвів брови:

— Що? Звісно, ні. Запевняю, та стара історія тут ні до чого: Клевре вміло обходив усі підводні камені впродовж служби. Тому, власне, новина про його відставку була для нас, як громовиця посеред зими. 

— Як цікаво, — натяки королеви-консорта щодо темних справ в Марагоні почали набувати більш конкретних обрисів. — Мабуть, я зрозуміла щось неправильно.

— Та ні, — пом’якшився Моро, — питання й справді слизьке, та мені невідомо про особливі обставини чи скандали, які б призвели до таких різких змін. Втім ви, вибачте за відвертість, настільки разюче відрізняєтеся від мене або того ж Клевре, що, можливо, у вашій присутності в Ноктеліоні є кілька прихованих мотивів. 

— Натякаєте, що молодій привабливій жінці легше домогтися від молодого ж, наділеного владою й можливостями чоловіка вигідних для корони рішень?

— Чому ж натякаю? — тонко посміхнувся старий. — Кажу відверто.

Я пирхнула, навіть не намагаючись приховати веселої зацікавленості. Ну-ну, так мене ще не сватали. Цікаво, є в князя офіційна фаворитка чи таємна коханка? Якщо всі навколо буквально чекають, що я спокушатиму абсолютно незнайому людину, мені варто бути обачною й очікувати не тільки подарунків від родичів, а й, скажімо, проносного в келиху. Я підозріло принюхалась до вмісту чашки — тьху, Ебігейл! Ну й дурня ж тобі в голову лізе.