Розділ 4

Розділ 4

Подруга дивилася на мене і посміхалася. Я підійшла і сіла за наш столик.

-Ну?

-Нічого особливого не було.

-Ти розчарована? – запитала Астрі.

-Ні, ти знаєш, я недовіряю хлопцям.

-Можливо тобі варто вийти зі своєї бульбашки – промовила вона жуючи соломинку – Те, що, якийсь чувак поспорив на тебе в твої 14 років це вже нічого.

-Можливо.

Якийсь неприємний осадок знову розрухався в середині мене. Відчуття пустоти, якщо бути точніше було в середині, я нічого не відчувала.

-Вже пізно думаю час йти додому – сказала я встаючи.

Астрі встала за мною і ми вийшли з кафе.

-Надіюся ти безпечно доберешся додому. – промовила Астрі обійнявши мене.

-Напишеш, як будеш вдома.

Вона кивнула і я спостерігаю, як вона йде. Я пішла на зупинку,  але трохи  зробила повільнішу ходу бо побачила чоловіків.

-Паскудство. – промовила я собі під носа.

Я терпіти не можу чоловіків. Бачила багато їх зустрічала і кожен з них по різному реагує.

Пам`ятаю стояла на зупинці, а якісь чоловіки почали чіплятися говорили, щоб я йшла з ними на той момент, я швидко набрала батька вони це помітили і пішли.

Вони дивляться на мене.

‘Так, Абріело спокійно йди і не дивися на них’

Я відчула їхні погляди пропалювали мене наскрізь.

-Гей дівчинко не хочеш приєднатися до нас? – промовив один з чоловіків.

Я пришвидшила крок.

Вони підвелись і, я обернулася їх було 5, а я одна.

-Ми тебе не образимо.

-Можемо вкусити – сказав чоловік і всі зареготали.

В цей момент, я почала молитися всім кого тільки знала.

Я побігла швидко, але в мене була проблема з задишкою, тому далеко, я не втекла обернувшись я помітила, що вони все ще йдуть за мною, я відчувала себе в, якомусь фільмі жахів. Мої очі наповнилися сльозами мені було дуже важко, я не могла віддихатися нормально і тепер мені треба, як мінімум повільно йти, і це - найжахливіша річ.

-Мала не бійся – сказав чоловік.

Мені стало ще страшніше, я продовжувала йти навіть, якщо бігти поки що не могла. В переді була ще одна зупинка, і там було більш людяніше і, я знову побігла хоча було важко.

Я вже стояла на зупинці і повернула голову, щоб подивитися, чи ті чоловіки йдуть за мною, але їх ніде не було. Коли приїхала маршутка, я сіла в неї. Давши водію гроші,  я сіла на вільне місце і подивилася в вікно. Я почула як їдуть мотоциклісти. Вони швидко проїхали біля маршутки, я дістала телефон з сумoчки і побачила пропущений від мами.  Я набрала її номер після першого гудка вона взяла трубку.

- Абріело, ти де?

-Їду додому,  мамо.

-Чому ти трубку не взяла.

-Я не чула. – відповіла.

-Я виїду до зупинки, щоб забрати тебе. – відповіла вона і вимкнулася.

Їхати залишилося ще 15 хвилин.

Коли,  я вийшла з маршутки і там стояла машина мами перед магазином, але з іншої сторони була група дівчат і мотоциклістів, і серед них був Адам, я відразу повернула голову назад  і пішла до машини  високо задерши підборіддя. Я поводжуся зараз, як сука? Не знаю. Дійшовши до машини, я відчинила переднє місце біля водія, і сіла закривши двері.  Мама підняла брови і запитала:

-Ти знаєш їх?

-Ні.

-Зрозуміло.

Вона завела двигун і машина рушила. Я спостерігала, як вона перемикала передачі деколи задумуюся чи змогла б, я колись їздити на машина, але думаю, що ні, тому що я багато туплю.

Як тільки ми прихали додому, я пішла в свою кімнату, і зняла сукню кинувши її в шафу. Я залишилася в одній нижній білизні і лягла на ліжко закривши очі.

Я йшла зі своєю подругою Кетрін по школі.

-Аж не віриться наступного року ми вже 9 клас. – сказала вона поки ми заходили в туалет.

-Так. – Я посміхнулася вона хороша подруга.

-Я тут в своєї старшої сестри забрати Elbar хочеш?

Я бачу, як вона з кишені своїх джинсів дістає коробку в, якої один кінець витягнутий і підносить його до рота, робить затяжку, а тоді видихає дим.

-Хочеш спробувати? – запитує вона, але я не встигла відповісти, як вона кладе його мені в руки.

Я говорила собі, що ніколи не буду курити, але що станеться, якщо я один раз спробую? Я піднесла витягнутий кінець до рота і затягнулася спочатку пішов гіркий смак, а потім його замінив полуничний. Я закашлялася і відала їй. Кетрін посміхнулася і забрала  Elbar.

-Мені потрібно повернути його сестрі і, я хотіла попросити тебе замовити в Instagram один мені такий. – сказала вона мені ховаючи Elbar назад в кишеню.

-А, чому ти сама не можеш купити?

-Ти ж знаєш моя мама мій телефон перевіряє і, якщо вона побачить переписку то забере в мене телефон і покарає мене.  – вона дивиться на мене хвилину і потім говорить. – ну ми ж найкращі подруги.

-Гаразд ти ж знаєш, я зроблю для тебе все.

Ми вийшли і я відчула дивну тривогу в середині себе можливо, тому що зараз має бути алгебра.

На перерві з Кетрін ми сиділи  і шукали в Instagram людину яка продає Elbar. Ми знайшли одну дівчинку їй було десь 18 років дивлячись  на фото бачу її гострий носик, кудрі чорні, довгі вії скорше за все накладні, гостре підборіддя.

-Напиши їй. – Сказала Кетрін.

Я зайшла в дірект і написала їй, я ще дуже сумнівалася чи взагалі ватро це робити.

-Я тобі гроші потім віддам.

-Добре.

Почався урок української мови, і мені прийшло повідомлення від цієї дівчини, ми назначили зустріч в центрі міста, завтра після уроків зайду заберу.

Після уроків вдома, я цілий вечір говорила з Кетрін.

-А, де ти гроші візьмеш? – запитала вона.

-Я дістану зі своєї скарбнички.

-Супер. – відповіла Кетрін і почала розповідати як повертала своїй сестрі Elbar.

Все в мені кричало, що це не правильно треба це припини, а ще мені потрібно з ноутбука видалити свій обліковий запис, але зроблю це пізніше.